В основе содержания повести «Муму», как известно, лежала действительная история немого дворника Андрея, крепостного Варвары Петровны Тургеневой (матери писателя). И это не было случайно: Тургенев, как подлинный художник-реалист, всегда создавал свои произведения на материале реальной действительности, внимательное изучение которой он считал первой обязанностью писателя. Прав был Белинский, который еще в 1847 году так определил «призвание» Тургенева: «…Наблюдать действительные явления и передавать их, пропуская через фантазию; но не опираться только на фантазию».
Великий Ґете вважав, що життя, прожите без користі, подібне до смерті. Подібної точки зору дотримувалася більшість геніїв XIX століття.
А що думали про зміст життя попередники Ґете, представники літературних кіл епохи Відродження? Адже вони стояли біля витоків нових уявлень про людину, нового погляду на навколишній світ.
Кожний із титанів Відродження зробив свій внесок у розвиток цієї епохи.
Величні образи Дон Кіхота і його зброєносця Санчо Панси втілили складні протиріччя іспанської дійсності XVI—XVII століть, трагедію великої епохи Відродження в історії людства.
