Есенин не идеализирует русское крестьянство, он видит его неоднородность, видит в нем и мельника со старухой, и возницу из начала поэмы, и Прона, и Лабутю, и мужика, сжимающего от прибыли руки... Своеобразную основу жизни поэт видит в трудовом крестьянстве, судьба которого является эпической основой поэмы. Судьба эта печальна, как явствует из слов старухи-мельничихи:
У нас здесь теперь неспокойно.
Испариной все зацвело.
Сплошные мужицкие войны —
Дерутся селом на село.
Символичны эти мужицкие войны, являющиеся прообразом большой братоубийственной войны, от которой, по словам мельничихи, едва не «пропала Расея...» Осуждение войны — империалистической и братоубийственной — одна из главных тем. Война осуждается всем ходом поэмы, разными ее персонажами — мельником и его старухой, возницей, двумя главными трагедиями жизни Анны Снегиной (гибель мужа, эмиграция). Отказ от кровавой бойни — выстраданное убеждение автора и исторически точная поэтическая оценка событий:
Война мне всю душу изъела.
За чей-то чужой интерес
Стрелял я в мне близкое тело
И грудью на брата лез.
Я понял, что я — игрушка,
В тылу же купцы да знать...
И лишь в финале поэмы звучит светлый аккорд — воспоминание о самом прекрасном и навсегда-навсегда ушедшем.
Объяснение:
1. Інтелектуальний характер аналітичної композиції п'єси (осмислення подій у минулому веде до внутрішнього розвитку особистості героїв; зміни у свідомості героїв стають вирішальними в розвитку сюжету; розв'язка розкриває внутрішню суть усіх подій, їх справжнє розуміння).
2. Сюжет і композиція п'єси (зовнішньо спокійне життя адвоката Хельмера насправді побудоване на обмані та егоїзмі; рушійна сила розгортання дії — підробка Норою підпису батька з метою здобути гроші, спадкоємницею яких вона була, і врятувати хворого на туберкульоз чоловіка; розв'язка драми — бесіда між Норою і Хельмером створює інтелектуальне напруження і призводить до рішучих сюжетних змін: Нора вирішує залишити сім'ю).
3. Розвиток характерів героїв (на початку п'єси Нора — покірна жінка, неспроможна прийняти самостійні рішення; але з'ясовується, що вона зробила через любов до чоловіка вчинок, який може, з точки зору Хельмера, заплямувати їхнє ім'я; у діалозі Нора постає сильною, цілісною натурою, що вміє переоцінити свої погляди і рішуче змінити свою долю. Хельмер зверхньо ставиться до дружини, не замислюється над причиною її вчинку; його хвилюють тільки наслідки цього вчинку щодо їхньої репутації).
4. Сутність подружніх взаємин (спокійне життя було ілюзією, вони чужі одне одному; це стає зрозумілим після аналізу мотивів вчинку Нори і ставлення до нього Хельмера).
