Поема «Енеїда» І. Котляревського — перший твір нової української літератури, а сам автор увійшов в історію нашої культури як її засновник, що заклав фундамент літературної мови на народній основі. Письменник жив на межі двох століть — ХVІІІ і XIX. Саме тоді тривав розцінок барокового напряму в культурі й набував популярності бурлеск. А бурлескі твори пов’язані з пародіюванням високої, урочистої тематики. Особливо ручною для бурлескного пародіювання виявилася «Енеїда» давньоримського Мир і Вергілія. Пародії на Вергілієву «Енеїду» вийшли у Франції, Італії, Німеччині, Росії. У шкільні роки І. Котляревський вивчав твори Вергілія, знав бурлескські пародії твору в європейській літературі, а тому писав свою творчість як переосмислення римського оригіналу до української дійсності, прагнув надати твору народно-національного колориту.
«Енеїда» Вергілія в урочистому й піднесеному тоні розповідає про доблесть Енея — предка роду Юліїв, прославляє політику Риму. В основі сюжету — ліпший античний міф: на десятий рік війни між троянцями та греками зруйнували Трою, а Еней із рештою троянців за велінням богів поплив до чужої землі, щоб там заснувати нове царство. Мандри Енея описав Вергілій.
« Енеїда» Вергілія — це давньоримська епопея, героїчний твір, класичний оригінал, що уславляє абсолютизм і доводить божественне походження римських імператорів. Поема Вергілія має дванадцять частин і написана гекммгіром. Це твір класицизму. За Вергілієм, все підвладне волі богів-вершитиме людина — це пасивна іграшка в руках богів.
І. Котляревський переробив епопею Вергілія на український лад. У поемі І. Котляревського діють паралельно дві сюжетні лінії: реальні мандри запорозьких козаків після скасування Січі та канва сюжету поеми Вергілія.
«Енеїда» І. Котляревського зображує побут України другої половини XVIII – XIX століття. Це сатирично-гумористичний твір, пародія на «Енеїду»Вергілія. За жанром — бурлескно-травестійна поема, в якій у жартівливому, стилі зображені життя та побут різних верств українського суспільства. Поема І. Котляревського утверджує велич українського народу, його волю прагнення і життєлюбство. Його герої — це люди здорові, життєрадісні, які діють в реальному житті. «Енеіда» І. Котляревського — це твір просвітитель- реалізму, написаний чотиристопним ямбом, має шість частин.
Отже, можна дійти висновку, що «Енеїда» І. Котляревського — це цілком оригінальний твір, сповнений національного колориту, суто народного гумору, яким уже понад двісті років зачитується український читач.
Вот что он написал бы)
Произведение Ивана Сергеевича Тургенева «Бирюк» . Оно состоит из нескольких связанных между собой эпизодов, включающих описание природы и крестьянского быта. Портретные характеристики и речь героев, составляют большую развернутую картину, которая дает возможность представить нищенское существование зависимых от господ крепостных. Создаётся вся эта атмосфера с эпитетов: "огромная лиловая туча", "длинные серые облака", "по пыльной дороге", "душный жар". И олицетворений: "туча поднималась", "облака неслись", "ракиты тревожно шевелились". Сочетания слов, рисующих быстрое наступление ненастья, также важны, так как унылые картины природы подчеркивают драматизм положения крестьян: "гроза надвигалась", "туча медленно поднималась", "неслись облака". Своеобразие данного сюжета связано и с жанром произведения - очерком, в котором описание и повествование складываются из наблюдений рассказчика, а если вспомнить, то очерком является краткое описание жизненных событий.
Говоря о композиции, можно сказать, что она линейна. Экспозиция весьма мала, практически отсутствует. Завязка же появляется, в то время как начинает портиться погода, как бы предзнаменуя автору о лесничем, с его незавидным жизненным положением.
Кульминация наступает внезапно, после окончания ливня (что вводит в заблуждение, поскольку после дождя наоборот обычно всё налаживается) - бирюк слышит глухой стук топора.
И, наконец, развязка происходит, когда Фома кричит мужику: «Убирайся к чорту с своею лошадью!» . Весьма неожиданный поворот, ведь атмосфера накалилась до предела, и чувствовалось, что без хорошей драки не обойдётся. Ан, нет. Вот он простой крепостной крестьянин – добрый малый.
Оба основных персонажа, лесник - Фома Кузьмич и пойманный им мужик, находятся в равных социальных и житейских условиях. Однако у двух людей разные жизненные позиции. Но как бы ни поступил Бирюк, он в любом случае нарушает закон либо в отношении неприкосновенности частной собственности, либо в отношении человечности. Это социальный тупик, в котором любая правда оборачивается неправдой. Поэтому, нужна не жалостливость доброго барина, а нужно уничтожить правовое беззаконие, имя которому - крепостное право. Вот тема и проблема этого рассказа.
