Соціально-побутові пісні — це великий масив епічних народно-пісенних творів про економічні та політичні умови життя різних соціальних груп населення, про їхню історичну роль у становленні та розвитку українського суспільства, у формуванні національних норм етики й моралі.
Соціально-побутові пісні різнопланові і за тематикою, і за сюжетами, і за мотивами, і за колоритністю образів. Для них характерне поєднання реалістичної конкретності з метафорично-символічною образністю, вони багаті на традиційні для народного епосу метафори, постійні епітети, порівняння.
Це пісні про гірку долю простого люду в умовах тоталітарних режимів, соціальну нерівність, громадські, родинні, побутові конфлікти, природне віковічне прагнення народу до волі, пошуки шляхів до кращого життя тощо.
У соціально-побутових піснях українського народу узагальнено відбився світ людських доль в усьому його різноманітті. Як писав Микола Гоголь, для України народні пісні — це все: «і поезія, і історія, і батьківські могили».
Святослав в своем "Золотом слове" обращается к князьям земли русской.Вначале он воздает честь храбрости Игоря и Всеволода, но в то же время осуждает их за самовольный поход на половцев. Также Святослав сожалеет о погибших князьях. Многие сложили голову в неравной битве с врагом. Этому разобщение русских князей. Каждый жил в своем удельном княжестве, а судьба всей русской земли их не волновала. Святослав с укоризной и горечью говорит, что гибнут лучшие князья. И подводит итог в конце своего слова: постоянные раздоры князей, плохая оборона границ русской земли привели к тому, что половцы могли беспрепятственно совершать свои набеги, разоряя землю русскую. И Святославу хочется верить в русских князей в обороне родины.
воспитанницы
3) принцеса- прислуга
4) желание короля
5) любовь короля
6) примерка кольца
7) свадьба королевича и ослиной шкуры