Походження Федька та Толі. Федько був сином бідних робітників Толя — син хазяїна того будинку, де жила Федькова родина.
Непосидючість Федька і делікатність Толі. У Федькові ніби біс вселився. Він був непосидючим, любив бешкетувати, лазити по дахах будинків або сидіти на воротах. «Спокій був його ворогом». Толя ж був дитиною ніжною, смирною, соромливою. На вулицю виходив завжди чистеньким, посміхаючись своїми невинними синіми очима.
Стосунки з батьками. На Федька часто скаржилися його однолітки, і батько, прийшовши з роботи, часто його бив. «Вибивши «сибіряку», батько виймає з кишені дві або три копійки й дає йому» за те, шо завжди говорить правду. Толина мати мало не непритомніла, бачачи, шо її син водиться з Федьком. Толя завжди починав плакати і говорити, що в усьому винен Федько.
Благородство Федька і підлість Толі. Федько врятував Толю, допомігши йому з крижини вибратися на берег. А потім, бачачи переляканого Толю, може, вперше збрехав, взявши на себе вину. Толя ж тулився до матері, яка милувала його і жаліла. Він сказав, шо Федько штовхнув його на кригу. Через Толю покарали безвинного Федька, через Толю Федько застудився і помер. А Толя ше у бідної Федькової матері виманив чижика.
Небольшой домик и большой двор, как и сама героиня акккуратные и крепкие. Тес новый. ВОрота нигде не покосились. В доме висят громко шумящие часы и портреты (Кутузова напр. ) на стенах в полосатых обоях. Портреты явно отсались от покойного мужа и указывают на то, что она знает историю (в данном случае проявл. история 1812 года. она сама живет в послевоенное время. "Мертвые души" написаны примерно в 1815-1820 годах.) . Коробочка очень удивилась предложению продать души. Она начинает торговаться и выжидать удачного времени (вдруг, кто дороже даст за души) . Чичиков обещает купить не только души, но и что-либо другое.
С.Я. Маршак. Старушка пошла продавать молоко. Деревня от рынка была далеко. Устала старушка и, кончив дела, У самой дороги вздремнуть прилегла. К старушке веселый щенок подошел, За юбку схватил и порвал ей подол. Погода была в это время свежа. Старушка проснулась, от стужи дрожа. Проснулась старушка и стала искать Домашние туфли, свечу и кровать. Но, порванной юбки ощупав края, Сказала: «Ах, батюшки, это не я! Пойду-ка домой. Если я — это я, Меня не укусит собака моя. Она меня встретит, визжа, у ворот, А если не я — на куски разорвет» . В окно постучала старушка чуть свет, Залаяла громко собака в ответ. Старушка присела сама не своя И тихо сказала: «Ну, значит, — не я!»
Федько був сином бідних робітників
Толя — син хазяїна того будинку, де жила Федькова родина.
Непосидючість Федька і делікатність Толі.
У Федькові ніби біс вселився. Він був непосидючим, любив бешкетувати, лазити по дахах будинків або сидіти на воротах. «Спокій був його ворогом».
Толя ж був дитиною ніжною, смирною, соромливою. На вулицю виходив завжди чистеньким, посміхаючись своїми невинними синіми очима.
Стосунки з батьками.
На Федька часто скаржилися його однолітки, і батько, прийшовши з роботи, часто його бив. «Вибивши «сибіряку», батько виймає з кишені дві або три копійки й дає йому» за те, шо завжди говорить правду. Толина мати мало не непритомніла, бачачи, шо її син водиться з Федьком.
Толя завжди починав плакати і говорити, що в усьому винен Федько.
Благородство Федька і підлість Толі.
Федько врятував Толю, допомігши йому з крижини вибратися на берег. А потім, бачачи переляканого Толю, може, вперше збрехав, взявши на себе вину.
Толя ж тулився до матері, яка милувала його і жаліла. Він сказав, шо Федько штовхнув його на кригу. Через Толю покарали безвинного Федька, через Толю Федько застудився і помер. А Толя ше у бідної Федькової матері виманив чижика.