Корабель рятувальники виявили в Малаккській протоці, приблизно в 80 кілометрах від місця його останнього виходу в ефір. В газетах потім було описано моторошне видовище, побачене сходами на судно людьми. Капітан лежав на містку, інші офіцери і матроси - в рульовій і штурманської рубки, в кают-компанії, на своєму робочому місці сидів і мертвий радист, який, очевидно, й подав сигнал лиха. Мертвий був навіть корабельний пес. Морда тварини була оскалена, а на обличчях людей застиг вираз жаху. Але ні у кого на тілі не було ні ран, ні яких-небудь пошкоджень. Напад піратів виключалося, тому як всі цінності виявилися на місці. І це не єдина катастрофа такого роду в ХХ столітті.У 1955 році в Тихому океані була помічена американська яхта «МВ Еліта» без слідів екіпажу, зате з повним запасом води, їжі і недоторканими рятувальними засобами. У подібному стані ще через п'ять років в Атлантиці помітили дві британські яхти. У 1970 році загадковим чином зникла команда з англійської суховантажу «Мільтона». У 1973 році потерпіла крах норвезька рибальська «Анна» - були свідки її загибелі з інших судів, які говорили, що екіпаж на палубі був відсутній. Список можна продовжувати...Голос моря Подібні події відбувалися і до ХХ століття - досить згадати історію зі знаменитою «Марією Челестой». Що стало їх причиною? Відповіді на це питання ніхто дати не може до цих пір. Але ще в 1937 році одну з найбільш розумних версій запропонував радянський гидрофизик Володимир Шулейкін. Проходячи по Карскому моря на гідрографічне судно «Таймир», один з фахівців звернув увагу, що, коли він наближає до вуха куля - зонд, наповнений воднем, то відчуває різкий біль в барабанної перетинки. Відсунув куля - біль пройшла. На цьому ж кораблі знаходився і Володимир Шулейкін. Він зацікавився дивним явищем і незабаром опублікував статтю, в якій доводив, що вітер, що проноситься над гребенями хвиль штормового моря, збуджує в повітрі не чутні нашим вухом низькочастотні інфразвукові коливання, дуже шкідливі для людини. Причому при частоті нижче 15 герц вплив посилюється: страждає не тільки барабанна перетинка, але і виникає розлад мозкових центрів, наприклад зору, а при частоті нижче 7 герц при певних умовах люди вмирають. Іншими словами, де-то вирує шторм, там з'являється генератор - джерело інфразвуку, хвилі якого поширюються дуже далеко. Його-то гач на «Таймир» і зумів «почути» завдяки наповненої воднем оболонці, яка стала резонатором цих інфразвукових коливань, болючих для людського вуха. Цей ефект Володимир Шулейкін назвав «голосом моря».Смертельна звукова хвиляПри вивченні фізіологічної дії великої інтенсивності інфразвуку на живий організм виявлені разючі явища. Тварини відчувають відчуття тривоги, безпричинного страху. Це підтверджують також дослідники-добровольці, які побували в експериментальних інфразвукових камерах.Як показали досліди французького професора Гавро, інфразвук з частотою 7 Гц смертельний для організму. А під час шторму в морі генерується інфразвук з частотою близько 6 Гц. Якщо інтенсивність коливань менше смертельній, на людей обрушується хвиля безпричинного страху і жаху. Цей стан посилюється ще більше, якщо корпус або щогли корабля потрапляють у резонанс і стають як би вторинним джерелом інфразвуку, під впливом якого знавісніла команда в паніці залишає судно. Недарма на багатьох таких судах виявляються зламаними щогли, хоча метеозведення говорять про відсутність сильних вітрів у цьому районі
Лена родилась 19 января 1975 г. Детство в г. Рыбинске. Затем мать Лены умирает, девочка переезжает в Петербург, в дом дяди - маминого брата. Дети дяди за исключением младшего принимают девочку враждебно, в гимназии тоже проблемы - одноклассницы травят ее. Настоящей подругой Лены становится старшеклассница Анна. В конце повести Анна прдлагает Лене переехать к ней и стать ее сестрой. Лена с радостью соглашается, но оказывается, что в доме дяди все успели ее полюбить и просят остаться т. к. она всем необходима. Лена остается в доме дяди.Вот это если правильный ответ )))
Ранним утром служанка Лиза стучится в спальню к барышне. Софья откликается не сразу: она всю ночь беседовала со своим возлюбленным, секретарём отца Молчалиным, живущим в этом же доме.
Неслышно появившийся отец Софьи, Павел Афанасьевич Фамусов, заигрывает с Лизой, которой еле удаётся отбиться от барина. Испугавшись, что его могут услышать, Фамусов исчезает.
Выходя от Софьи, Молчалин в дверях сталкивается с Фамусовым, который интересуется, что делает здесь секретарь в столь ранний час? Фамусова, ставящего в пример собственное «монашеское поведение», кое-как успокаивают.
Оставшись с Лизой вдвоём, Софья мечтательно вспоминает о так быстро промелькнувшей ночи, когда они с Молчалиным «забылись музыкой, и время шло так плавно», а служанка еле сдерживает смех.
Лиза напоминает госпоже о прежней её сердечной склонности, Александре Андреевиче Чацком, который уже три года странствует в чужих краях. Софья же говорит, что её отношения с Чацким не выходили за пределы детской дружбы. Она сопоставляет Чацкого с Молчалиным и находит в последнем достоинства (чувствительность, робость, альтруизм), которых нет у Чацкого.
Неожиданно появляется сам Чацкий. Он засыпает Софью вопросами: что нового в Москве? Как поживают их общие знакомые, кажущиеся Чацкому смешными и нелепыми? Без всякой задней мысли он нелестно отзывается о Молчалине, который, вероятно, сделал карьеру («ведь нынче любят бессловесных»).
Софью это задевает настолько, что она шепчет про себя: «Не человек, змея!»
Входит Фамусов, тоже не слишком обрадованный визитом Чацкого, и спрашивает, где Чацкий пропадал и чем занимался. Чацкий обещает обо всем рассказать вечером, поскольку он ещё и домой не успел заехать.
Во второй половине дня Чацкий снова появляется в доме Фамусова и расспрашивает Павла Афанасьевича о дочери. Фамусов настораживается, уж не метит ли Чацкий в женихи? А как бы отреагировал на это Фамусов? — в свою очередь осведомляется молодой человек. Фамусов уклоняется от прямого ответа, советуя гостю сначала привести в порядок дела и добиться успехов по службе.
«Служить бы рад, прислуживаться тошно», —заявляет Чацкий. Фамусов упрекает его в излишней «гордости» и ставит в пример покойного своего дядю, который добился чинов и богатства, раболепно прислуживая императрице.
Чацкого этот образец никак не устраивает. Он находит, что «век покорности и страха» уходит в а Фамусова эти «вольнодумные речи» возмущают, он и слушать не желает таких нападок на «золотой век».
Слуга докладывает о прибытии нового гостя, полковника Скалозуба, которого Фамусов всячески обхаживает, считая выгодным женихом. Скалозуб простодушно хвастается своими служебными успехами, которые достигнуты отнюдь не воинскими подвигами.
Фамусов произносит пространный панегирик московскому дворянству с его хлебосольством, консервативными старичками, вельможами, властолюбивыми матронами и умеющими себя преподнести девицами. Он рекомендует Чацкого Скалозубу, причём фамусовские похвалы для Чацкого звучат почти как оскорбление. Не выдержав, Чацкий разражается монологом, в котором обрушивается на тех льстецов и крепостников, что восхищают хозяина дома, обличает их «слабодушие, рассудка нищету».
Мало что понявший из речей Чацкого Скалозуб соглашается с ним в оценке напыщенных гвардейцев. Армия, по мнению бравого служаки, ничуть не хуже «гвардионцев».
Вбегает Софья и бросается к окну с криком: «Ах, Боже мой, упал, убился!» Оказывается, это Молчалин «треснулся» с лошади (выражение Скалозуба).
Чацкий задумывается: почему так испугана Софья? Вскоре приходит Молчалин и успокаивает присутствующих — ничего страшного не произошло.
І це не єдина катастрофа такого роду в ХХ столітті.У 1955 році в Тихому океані була помічена американська яхта «МВ Еліта» без слідів екіпажу, зате з повним запасом води, їжі і недоторканими рятувальними засобами.
У подібному стані ще через п'ять років в Атлантиці помітили дві британські яхти. У 1970 році загадковим чином зникла команда з англійської суховантажу «Мільтона». У 1973 році потерпіла крах норвезька рибальська «Анна» - були свідки її загибелі з інших судів, які говорили, що екіпаж на палубі був відсутній. Список можна продовжувати...Голос моря
Подібні події відбувалися і до ХХ століття - досить згадати історію зі знаменитою «Марією Челестой». Що стало їх причиною? Відповіді на це питання ніхто дати не може до цих пір. Але ще в 1937 році одну з найбільш розумних версій запропонував радянський гидрофизик Володимир Шулейкін. Проходячи по Карскому моря на гідрографічне судно «Таймир», один з фахівців звернув увагу, що, коли він наближає до вуха куля - зонд, наповнений воднем, то відчуває різкий біль в барабанної перетинки. Відсунув куля - біль пройшла. На цьому ж кораблі знаходився і Володимир Шулейкін. Він зацікавився дивним явищем і незабаром опублікував статтю, в якій доводив, що вітер, що проноситься над гребенями хвиль штормового моря, збуджує в повітрі не чутні нашим вухом низькочастотні інфразвукові коливання, дуже шкідливі для людини. Причому при частоті нижче 15 герц вплив посилюється: страждає не тільки барабанна перетинка, але і виникає розлад мозкових центрів, наприклад зору, а при частоті нижче 7 герц при певних умовах люди вмирають.
Іншими словами, де-то вирує шторм, там з'являється генератор - джерело інфразвуку, хвилі якого поширюються дуже далеко. Його-то гач на «Таймир» і зумів «почути» завдяки наповненої воднем оболонці, яка стала резонатором цих інфразвукових коливань, болючих для людського вуха. Цей ефект Володимир Шулейкін назвав «голосом моря».Смертельна звукова хвиляПри вивченні фізіологічної дії великої інтенсивності інфразвуку на живий організм виявлені разючі явища. Тварини відчувають відчуття тривоги, безпричинного страху. Це підтверджують також дослідники-добровольці, які побували в експериментальних інфразвукових камерах.Як показали досліди французького професора Гавро, інфразвук з частотою 7 Гц смертельний для організму. А під час шторму в морі генерується інфразвук з частотою близько 6 Гц. Якщо інтенсивність коливань менше смертельній, на людей обрушується хвиля безпричинного страху і жаху. Цей стан посилюється ще більше, якщо корпус або щогли корабля потрапляють у резонанс і стають як би вторинним джерелом інфразвуку, під впливом якого знавісніла команда в паніці залишає судно. Недарма на багатьох таких судах виявляються зламаними щогли, хоча метеозведення говорять про відсутність сильних вітрів у цьому районі