Азербайджанская Советская Социалистическая Республика вступила в Великую Отечественную войну вместе со всем Советским Союзом 22 июня 1941 года. Германское командование уделяло особое внимание нефтяным залежам Баку и в ходе Битвы за Кавказ ставило задачей взять контроль над Баку и бакинским нефтегазоносным районом.
Согласно азербайджанскому историку Эльдару Исмаилову (азерб.)русск. в период Великой Отечественной войны с 1941 по 1945 год в РККА было призвано около 600 тысяч жителей Азербайджана из которых 40 тысяч добровольцы, погибло не менее половины из них. Согласно энциклопедическому справочнику «Тюркские народы», из Азербайджана на фронт было мобилизовано 640 тысяч человек, из которых более 350 тысяч не вернулись. В республике были сформированы 77-я, 223-я, 271-я, 402-я и 416-я национальные азербайджанские дивизии.
Согласно статистическому исследованию «Россия и СССР в войнах XX века» безвозвратные потери этнических азербайджанцев в войне составили 58,4 тыс. человек, в немецком плену находились 20850 азербайджанце. По словам Эльдара Исмаилова, в плену находилось 50 тысяч только азербайджанцев. Там же находились тысячи русских, армян, представителей других национальностей, мобилизованных в Азербайджане. Значительное число попавших в плен впоследствии не вернулись на Родину.
Свыше ста тысяч выходцев из Азербайджана за отвагу и мужество, проявленные в борьбе против фашистких захватчиков, были награждены орденами и медалями СССР, более стам из них было присвоено звание Героя Советского Союза. 43 этнических азербайджанца были удостоены этого звания, одними из которых были Ази Асланов, Исрафил Мамедов, Гафур Мамедов. В годы войны Азербайджан был главным поставщиком на фронт нефти и нефтепродуктов.
Герой Д. Лондона переживає різні почуття, що стосуються його фізичного й морального стану, та проявляє позитивні якості характеру. Герой відчуває змореність від довгої дороги, холод Білої пустелі, тугу від усвідомлення зради товариша, страх самотності, голод, який не вгамовується мізерною «їжею», біль у ногах, розтертих до крові, та змученому тілі, відчай після марних спроб роздобути їжу, виснаженість, що призводить до галюцинацій. Але в ланцюжку відчуттів намічається зміна на краще: це сміливість, виявлена під час зустрічі з ведмедем, усвідомлення нестримного бажання жити, спокій, яким змінився страх, терпіння, з яким герой продовжує свій важкий шлях, сила волі у поєдинку з вовком. «Саме життя в ньому не хотіло загинути і гнало його вперед». Головний герой вижив, бо він був сміливий, упертий, мав силу духу, волі, високі моральні цінності, любов до життя. «Доля вимагала від нього дуже багато. Навіть помираючи, він не підкорився смерті»
