Question

Художній аналіз твору "до основ'яненка"

Answer 1

«ДО ОСНОВ’ЯНЕНКА» ШЕВЧЕНКО АНАЛІЗ Аналіз вірша «До Основ’яненка» Шевченко для підготовки до ЗНО — тема, ідея, жанр, віршовий розмір, художні засоби. Також ви можете ознайомитися з ідейно-художнім аналізом «До Основ’яненка». «До Основ’яненка» аналіз Рік написання: 1839 Рід літератури — громадянська лірика. Тема «До Основ’яненка»: відтворення спогадів поета про старожитню Україну, запорозьке козацтво, колишню славу рідного краю. Ідея «До Основ’яненка»: прохання до Основ’яненка оспівувати історію рідного краю, Запорозьку Січ, пробуджувати національну свідомість українців. Основна думка: Т. Шевченко прагне викликати інтерес земляків до героїчного минулого рідного краю, переконати їх, що Україна знову може стати самостійною державою, що її історія не закінчилася, вона продовжиться в майбутньому за справедливого суспільного ладу. Жанр «До Основ’яненка»: вірш-послання Віршований розмір «До Основ’яненка»: ямб Композиція «До Основ’яненка» Експозиція: розповідь про спустошення Запорозької Січі. Зав’язка: розмірковування над славою, яку здобули козаки, захищаючи рідний край. Кульмінація: звертання до Основ’яненка, щоб він уславив героїчне минуле, яке варто шанувати і пам’ятати. Розв’язка: сум Т. Шевченка за рідним краєм під час його перебування на чужині. Художні засоби «До Основ’яненка» Метафори: «Б’ють пороги, місяць сходить», «очерети питають у Дніпра», «сонце гріє, вітер віє», «могили стоять та сумують», «тирса шуміла», «жита похилились», «заграло, сказало… море», «не вернеться воля», «не покриють Україну червоні жупани!», «слава не поляже, а розкаже», «наша дума, наша пісня не вмре, не загине…», «виллю сльозами», «позички з’їли», «слава стала…», «море грає», «усміхнеться серце». Повтори: «сходить… сходить», «Вернітеся!», «Не вернуться!», «правда… правда». Риторичні запитання: «Де-то наші діти ділись, / Де вони гуляють?», «Де наші панують? / Де панують, бенкетують?», «Де ви забарились?», «Чи так, батьку отамане? / Чи правду співаю? / Та що й казать?». Порівняння: «Чайка скиглить, літаючи, мов за дітьми плаче», «Мова… голосна та правдива, як Господа слово». Риторичні оклики: «Вернітеся!», «Не вернуться!», «Не покриють Україну червоні жупани!», «Смійся, лютий враже!», «От де, люде, наша слава! Слава України!», «Ех, якби-то!», «…батьку ти мій, друже!», «Ой не шуми, луже!». Гіпербола: «Де кров ляха, татарина морем червоніла». Звертання: «Смійся, лютий враже!», «От де, люде, наша слава», «Чи так, батьку отамане?», «Тяжко, батьку…», «Батьку ти мій, друже!», «Ой не шуми, луже!», «ти батьку…», «Співай же їм, мій голубе», «Утни, батьку, орле сизий!». Епітети: «мова хитра», «лихо тяжке», «слава козацькая». Анафори: «Де…», «Не вернуться…», «Без…», «Чи…»