Михайлик-простий сільський талановитий хлопчик, син бідняків. Він дуже допитливий — йому все хочеться знати, до всього дійти своїм розумом або ж довідатися від дорослих.
Опис-маленький хлопчик з безпосереднім та щирим сприйняттям навколишнього світу. Як і всі діти в цьому віці, він любить дурачитися і радуватися життю. І хоча він і живе бідно в важкий післявоєнний час, але це не заважає йому насолоджуватись взимку катанням з гірки на ночовках, а влітку жменька спілих черешень приносить йому справжнє щастя. І хоча він іще зовсім малий, але його вже турбуть зовсім не дрібні проблеми: як дістатися до театру, в кого б випросити цікаву книжку.Він не негативний а навпаки добрий та щедрий
Михайлик-простий сільський талановитий хлопчик, син бідняків. Він дуже допитливий — йому все хочеться знати, до всього дійти своїм розумом або ж довідатися від дорослих.
Опис-маленький хлопчик з безпосереднім та щирим сприйняттям навколишнього світу. Як і всі діти в цьому віці, він любить дурачитися і радуватися життю. І хоча він і живе бідно в важкий післявоєнний час, але це не заважає йому насолоджуватись взимку катанням з гірки на ночовках, а влітку жменька спілих черешень приносить йому справжнє щастя. І хоча він іще зовсім малий, але його вже турбуть зовсім не дрібні проблеми: як дістатися до театру, в кого б випросити цікаву книжку.Він не негативний а навпаки добрий та щедрий❣️
Back to top
Письмо с фронта (по мотивам повести Л. Толстого «Севастополь в декабре месяце»)
Здравствуй, мама, моя любимая, родная! Вот выдалось время, и я пишу тебе письмо. У меня все хорошо. Я очень по вам скучаю. Каждый день меня мучают мысли: «Как вы там без меня? Все ли хорошо увас? Не случилось ли чего?» Расскажу немного о своей службе.
Недавно я по случаю попал в госпиталь: мы привозили раненых солдат. Место ужасное. Повсюду раненые, их мучает ужасная боль, слышны стоны и крики. Я зашел в ту часть здания, где проводят перевязки и операции. Там много крови. Врачи по локоть запачканы в кровь, лица серьезны и сосредоточенны. Они проводят операции по ампутации! После окончания операции они просто бросают части тела в угол. Запах просто невозможный. Пахнет кровью, гнилым мясом. После того что видишь здесь, понимаешь насколько ужасна война. А самое главное, никогда не забудешь, сколько людей погибло за свою родину.
Где-то неделю назад я попал в бой. При мне погибло два совсем молодых солдата. У них еще вся жизнь была впереди. Одного мне пришлось оставить умирать на поле боя. Я ничего не мог поделать. Ему прострелили ногу, он не мог идти и сказал мне, чтобы я бросил его и сам. Для меня это было очень трудно сделать. Второго же подорвало на мине. На его месте мог быть и я, если бы я пошел вместо него. Все бы так и было. Вот так проходит моя служба.
Мамуля, скажи сестренке, что я ее очень люблю и что я скоро обязательно вернусь. Мы поиграем с ней, как любили играть раньше, сходим к речке на наше любимое место. Я уверен в том, что я обязательно вернусь домой. Не смогу бросить вас. Ведь вам будет больно, а я этого не хочу. Молюсь за вас каждый вечер, и вы за меня
С любовью, ваш сын, брат Иван