Казка-притча "Маленькй Принц" - одна з найвідоміших у світовій літературі. Завдяки ній ми починаємо трохи інакше дивитись на цей світ. А усе завдяки маленькому хлопчику, що розкриває нам очі.
У безводній пустелі льотчик зустрічає малу дитину. Саме так починається дивна дружба поміж дорослим і дитиною. За час спілкування з Маленьким Принцом чоловік ( а разом з ним і читач) відкриває для себе багато істин, які раніш просто не помічав. Побувавши на різних планетах, хлопчик виніс цінні уроки, котрими щедро ділився з льотчиком. Завдяки дивовижному співрозмовнику він зрозумів, що "себе завжди оцінювати важче, аніж інших", а "найголовніше - те, чого не побачиш очима".
Читаючи цей твір, ми ненавмисне прив’язуємось до Маленького Принца, що дивиться на світ дитячим наївним поглядом, і вчить нас тому, що бачить сам. На епізоді з лисом ми розуміємо, що "ми відповідальні за тих, кого приборкали". Проте, "якщо даєш себе приборкати, то іноді буває й плакати" - це другий й незмінний бік медалі, що зветься дружба.
Ще багато, багато чому ми навчились у казкового хлопчика. Ми зрозуміли й те, що "усі дороги ведуть до людей", й те, що "вода буває потрібна й серцю". Проте кожен читач повинен винести щось своє з цього твору, щось таке, що дуже близьке кожному. Це - яскрава й добра дружба, що, як вода у пустелі, перетворює камінь нашого серця на квітучий сад.
1)Его отец был перчаточником (мастером выделки кож). В 1897 году он получил звание купца первой гильдии и возможность перевезти семью в Петербург.Мать Осипа Мандельштама была из Вильно. Она была замечательной музыкантшей, преподавательницей музыки (правда, никогда не практиковавшей).
2)Первое стихотворение Мандельштама было опубликовано в 1907 году. Но по-настоящему много он начал писать в 1907–1909 гг. Начинается это в Париже, когда он очень много читает «проклятых» поэтов, совершенно потрясённый впечатлением, которое они на него производят.
В 1909 году (по возвращению в Петербург) он знакомится одновременно с Николем Гумилёвым, Вячеславом Ивановым, Иннокентием Анненским
3)Важно, что Мандельштам не столько выбирает между символизмом и акмеизмом, а сколько выбирает себе язык и культуру. Уникальный случай, когда это – предмет сознательного выбора.
4) Не знаю
5)Мандельштам рано осознал себя как поэт, как творческая личность, которой предназначено оставить свой след в истории литературы, культуры, мало того – "что-то изменить в строении и составе ее" (из письма Ю.Н. Тынянову). Мандельштам знал себе цену как поэту, и это проявилось, например, в незначительном эпизоде, который описывает В. Катаев в своей книге "Алмазный мой венец":
6) Многие говорят, что новое чувство старому
7) Вот это я правда не знаю
8) тоже не нашла
9)После конца его частой поэтической деятельности
10)хз
11) сложными, запутанными и не для всех понятными
12) Пастернака
