У якому якому віці ми б не були, ми завжди впевнені що ми вже достатньо самостійні, дорослі, кваліфіковані у тих чи інших речах. Достатньо щоб пройшло 2-3 роки, ми згадуємо себе такого, який був тоді, порівнюємо з тим що є зараз, і думаємо , якими ж ми були ще дітьми.
Напевне кожна людина і в 30,40,50 і навіть більше років буде відчувати себе тою юною дівчинкою чи хлопчиком, безтурботними, азартними, веселими, зовсім без ніяких складних проблем.
У життя немає таких мірок, воно не дивлячись на вік: чи ми юні, чи вже зрілі, готує для нас свої випробування. які ми гідно маємо проходити, щоб не втратити самого себе.
Ці випробування треба не лише проходити чи переживати, їх потрібно ще й засвоювати як досвід, тому що досвід - це найцінніше, те чим ми можемо пишатись, ділитись з іншими, передавати іншим поколінням.
І навіть немає нічого поганого в помилках. Помилки -це також досвід.
Я не можу прогнозувати якою я справді буду. За останній рік моє життя змінилось докорінно. Подумати б , лише один рік. В порівнянні з 20-ма це лише піщинка в пустелі.
Я вважаю, що не розумно говорити якою я буду, час не бере до уваги наші погляди і думки. Ми можемо лише співпрацювати з ним. Тому б я хотіла б залишитись такою азартною, активною, веселою, відкритою для людей, якою є зараз.
За 20 років я хочу досягти своєї вершини, того піку свого кар'єрного розвитку, використовувати свої можливості по максимуму.
Я впевнена , що моя професія все ж таки буде у сфері психології ,спілкування з людьми, і я б хотіла стати справжнім майстром своєї справи.
Я бачу себе успішною, щасливою разом зі своїм чоловіком, впевненою, забезпеченою, щасливою матусею, і просто щасливою жінкою. Разом з чоловіком я хочу виховувати діточок, яким ми будемо віддавати тільки все найкраще від себе.
Оскільки ми будемо достатньо забезпеченими, ми не викидатимемо гроші на різні дурниці, а будемо багато подорожувати у вільний від роботи час , це розширює погляди на життя,збагачує внутрішній світ, розвиває , дає неабиякий досвід.
Светло-пушистая,
Снежинка белая,
Какая чистая,
Какая смелая!
Дорогой бурною
Легко проносится,
Не в высь лазурную,
На землю просится.
Лазурь чудесную
Она покинула,
Себя в безвестную
Страну низринула.
В лучах блистающих
Скользит, умелая,
Средь хлопьев тающих
Сохранно-белая.
Под ветром веющим
Дрожит, взметается,
На нем, лелеющем,
Светло качается.
Его качелями
Она утешена,
С его метелями
Крутится бешено.
Но вот кончается
Дорога дальняя,
Земли касается,
Звезда кристальная.
Лежит пушистая,
Снежинка смелая.
Какая чистая,
Какая белая!
СНЕЖИНКА. Жанр .Стихотворение Тема. О природе. Какие чувства вызывает. Восхищение красотой и отвагой снежинки, отправившейся в путешествие с небес на землю. Радость и удивление, что она не растаяла по пути, не сломалась под воздействием ветра, а осталась такой же белой и чистой кристальной звездой.
К а м ы ш и.
Полночной порою в болотной глуши
Чуть слышно, бесшумно, шуршат камыши.
О чем они шепчут? О чем говорят?
Зачем огоньки между ними горят?
Мелькают, мигают - и снова их нет.
И снова забрезжил блуждающий свет.
Полночной порой камыши шелестят.
В них жабы гнездятся, в них змеи свистят.
В болоте дрожит умирающий лик.
То месяц багровый печально поник.
И тиной запахло. И сырость ползет.
Трясина заманит, сожмет, засосет.
"Кого? Для чего? - камыши говорят,-
Зачем огоньки между нами горят?"
Но месяц печальный безмолвно поник.
И, вздох повторяя погибшей души,Не знает. Склоняет все ниже свой лик.
Тоскливо, бесшумно, шуршат камыши.
КАМЫШИ. Жанр. Стихотворение. Тема. О природе. Какие чувства вызывает. Боязливое любопытство: что там за огоньки? Тревога и страх встретить опасных болотных существ. Печаль по погибшим в этом болоте. Тоска, брезгливость и желание быстрее уйти от этого опасного места.