Дон Кіхот. Дійсно цікава постать в літературній творчості світу... А саме тому цікава, тому що цікаве тлумачення цієї особи, розглядання особистості(чи що?!) з різних боків.
Спершу, розглянемо нещасного рицаря, як нещасного божевільного, що блукає по світу задля вгамування своїх рицарських фантазій та поривів до З одного боку Дон Кіхот заслуговує на співчуття, так як людина не при собі, і тільки шкодить цьому світові(у чому невинний, і отримує на горіхи). Це, постать Дон Кіхота з темного боку, але ж..
З іншого боку, головний герой роману Сервантеса заслуговує на величезну повагу, так як людина має свої мрії, свій, чудовий, внутрішній світ, йде впевнено до своєї "мети", і вірить у свою мету. Я для себе обираю другий варіант тлумачення образу Дон Кіхота, адже його характеру притаманні такі риси, які майже усі люди сьогодення втратили, і повернути вже не в змозі...
2) Герасим — глухонемой дворник старой московской барыни.
а) Герасиму присущи лучшие черты русского человека: богатырскую силу, трудолюбие, доброту, чуткость к близким, сочувствие к несчастным и обиженным.
б) Ему как деревенскому мужику трудно живется в городе - он лишен общения с русской природой.
в) Могучий рост его и недюжинная сила отпугивали любого вора.
3) С виду огромный и могучий мужик - человек с трепетной душой.
а) Угрюмый с виду, замкнутый, Герасим душою ласков и добр.
б) Нежная любовь к Татьяне.
в) Доброта Герасима находит своё место и в его отношении к щенку. С Муму ему намного проще, чем с людьми, — здесь запросто можно обходиться без слов.
4) Расставание с любимым другом — решение, продиктованное отчаянием и безысходностью. Он, как подневольная птица, вырвавшаяся наконец-то на волю.