Привіт, Джуліє! Вибач, що я так просто насмілююсь звертатись до тебе, хоч ти значно старша від мене. Прочитавши книгу про твої й Іванові пригоди, про три страшні й щасливі дні втечі, в мене виникло бажання написати тобі листа. Тому зараз ти тримаєш його в руках. Чи думала ти, коли втекла з табору, що доля подарує тобі неймовірний шанс зазнати щастя? Такого короткого, але такого справжнього й чистого. Чи думала ти, що той змучений чоловік, якого ти побачила і за яким вирішила піти, щоб урятуватись, стане для тебе коханим Іваном, пам’ять про якого житиме з тобою все життя? Ти, напевне, страшенно рада, що тоді наважилась піти за ним і, незважаючи на нестачу сил і страшенну втому, все йшла і йшла за ним. Звичайно, спочатку він не хотів, щоб ти була з ним. Він боявся, що через тебе потрапить знову в полон. Але, побачивши твою жагу до життя, він став йти з тобою нога в ногу. Спочатку ви були просто двома чужаками, загнаними звірами, що намагались просто врятуватись. Але згодом ви відчули щось більше, ніж людяність і взаємодо між собою. Першою була ти? Правда ж? Коли в тобі зародилось те щире прекрасне почуття? Чи одразу ти відчула його? Чи не боялась ти признати його? Коли ти зрозуміла, що почуття твоє знаходить відгук і в душі Івана? Серед гірських квітів і високих трав? Распродажа! Обувь Columbia -50% Думаю, спочатку тобі було важко порозумітись з Іваном. Він не знав мови твоєї, а ти – його. Але згодом, коли в серцях ваших розквітло кохання, ви почали розуміти один одного з пів слова, або ж і зовсім без слів. Розумію, що згадувати той момент розлуки тобі невимовно важко, але не можу не спитати. Чому Джуліє ти не потягла у прірву Івана за собою? Ти не встигла? А якби… Розкажи мені про своє життя після втечі. Чи все в тебе склалося добре? Можливо, було і щось погане? Розкажи мені, я слухатиму про все. Напиши мені і про свого Джованні. На кого він схожий? Є в ньому щось від Івана? Чекаю відповіді від тебе, Джуліє.
Волчицу лесник (если она добижит конечно)