Ранок був ясний. Свіжістю дихало повітря. Роса блищала на травах. Зелень сліпила очі, а сонячні блищинки розсипалися в лісі золотими дукатами.
— Ку-ку! Ку-ку! — лунало в гущавині.
Дятли дерлися корою, вистукуючи й вислухуючи хворі дерева. Бризками сонця перелітали з гілки на гілку іволги.
Балика жадібно дихав росяною свіжістю пущі. Дорога йшла лісом. По балках дзюрчали струмки. Балика не раз сходив з коня і припадав до їх крижаного струменя, повного сонячних іскор. Кінь тягнувся до свіжої зелені, до води, але Балика не давав йому пити і знов виводив на ще росяний шлях.
Шлях положисто спускався до Брацлава. В долині блищав став, а далі вився в кам’янистому руслі Буг. Сонце випило світанкову свіжість. У траві густо скрекотіли коники. Пахло бузиною й жасмином.
Объяснение:
насколько я понимаю в пересказе нужно скоротить объем текста и не писать/говорить всё слово в слово
