Соломія — вродлива і сильна жінка. Вона має високу і міцну, «як на доброго мужика», постать, гарне, «свіже, повне обличчя, з карими очима, що так виразно біліло при картатому очіпку й пасмах чорного волосся». Тяжким і нерадісним було життя Соломії, яку пан силою віддав заміж за нелюбого чоловіка. Щоб визволитись з цього подвійного рабства — від поміщика і нелюба — Соломія разом з Остапом тікає за Дунай. Енергійна, вольова, дужа, вірна подруга Остапа, вона терпляче переносить всі злигодні мандрівного життя і не раз допомагає Остапові в дорозі, рятує його з біди. Самовіддано бореться Соломія за життя Остапа: вона виводить його з плавнів, невтомно працює, щоб заробити собі й йому на проживання, продає свій одяг, щоб викупити Остапа в жовнірів. Найяскравіше виявився героїчний характер Соломії і готовність її на самопожертву, коли вона, рятуючи Остапа, гине у хвилях Дунаю. Як і поранений Остап у плавнях з останніх сил боровся за життя, так тепер Соломія, тонучи, напружує всі сили, щоб дістатися до берега, бо «там так гарно, там сяє сонце, там зелено, там небо синє, там радість, життя… Душа рветься до сонця». Трагічна доля Остапа і Соломії, їх поневіряння в Туреччині свідчить про те, що всюди, де володарюють пани, трудяща людина не може знайти для себе щастя.
Севастополь - это героический город, переживщий 2 обороны. Одной из кровавых страниц в жизни города была вторая оборона в годы Великой Отечественной войны. Генеральный штурм Севастополя был назначен советским командованием на 5 мая 1944 года. Начав его по плану, после четырёх дней тяжелейших боёв 9 мая войска фронта освободили город. 12 мая остатки вражеских войск на мысе Херсонес сложили оружие. На улице города стоял май, запахи пороха и сирени смешались воедино. Освобожденный город стонал от потерь и сквозь слезы пробивался вкус Победы, Великой Победы. Еще год, целый год, полный потерь, слез, надежд до долгожданной Великой Победы. Но а пока город жил и жители думали, как его восстановить для своих детей, внуков, как увековечить память о тех страшных днях, когда город был разрушен. И мы помним, а напоминанием служит нам Мемориал героям обороны Севастополя 1941-1942 годов. Город был восстановлен людьми, которые любили его, были патриотично привязаны к родному месту. Война не имеет человеческого лица, это страшное испытание, которое наши граждане с огромным достоинством и без ложного пафоса наслаждались мирным небом над головой, ценя каждую минуту жизни, вспоминая погибших. Мы благодарны вам, Защитники Севастополя, и никогда не забудем ваш подвиг!
