1) В этой илюстрации очень привлекающие обложки картинок , [Теплый хлеб] сразу же хочется прочитать про эту историю хлеба .
2) Потому что она осознанная .Дети дали теплый хлеб лошади . Даже если была суровая зима им нечего было есть ..
3) Художник изобразил холодную ,жуткую зиму на заднем плане. А впереди добрых положительных персонажей .
4) Герои одеты в жутко холодных вещах ... При зиме дед был почти без теплой одежды .
5) Художник использовал в картине - светлые так и холодные цвета. Это белый (зима ) . Светлые оттенки ( одежда персонажей). Темные цвета ( Грива лошади , дом (дерево) и корни деревьев )
6) В этой илюстрации мне кажется художнику и автору было грустно и что отразилось на тексте .
7) я Ощутил(а) радость концовки , и жалость из за зимы... В начале у меня ощутилась тревога ! Но все в середине текста началось ( плохие моменты) и стали чувства разрывается из за тревоги
-Что будет с ними !?
- Как они преодолеют препятствия!?
Не давало покоя ... Но все наладилось и жизнь стала ярче .
Объяснение:
У кожного з нас є своя Батьківщина – місце, де ми народилися, і яке будемо згадувати завжди і скрізь, куди б нас не закинула доля. Край,де ми зробили свої перші кроки у житті, де отримали від батьків і дідів перші уроки історії. Тут жили наші прадіди, які мріяли про кращу долю своїм нащадкам.
Україна для мене – це моє життя. Дитинство, перше кохання, материнська любов, батьківська опіка і неповторні шкільні роки. Я щаслива, що народилася та живу на Україні. Я люблю її за безмежні простори, голубе небо, золотисті поля, за щирих та усміхнених людей, які живуть тут.
Її надзвичайно цікава і багата історія, яку пізнаємо по архітектурі, писемних джерелах, замках. Згадаймо лише красу Софії Київської, величну постать Андріївської церкви, що може бути більшою насолодою, як не прогулянка по місту, яке заворожує кожного хто лиш приїде до міста Лева. Звісно не можу не оминути і інші красиві міста нашої «неньки» Батьківщини це адміністративна столиця Київ, це Харків, який став знаним навчальним центром, це краса наша «морська перлина» Одеса. Описуючи ці всі міста не можу не розказати у своїй розповіді про заморожуючу красу українських Карпат. Це територія, на якій панує і досі певна містерія, загадковість, яка немов прагне поглинути у свої обійми кожного, хто лиш заслухається у мелодійність звуків трембіти.
Чому ж тоді ми не любимо усю цю красу, чому шукаємо кращого життя? Напевне відповідь на це запитання мало хто зможе дізнатися, адже завжди потрібно починати з себе, чому так, а не інакше ми іноді стидаємося гордо сказати Я українець,українка.Найяскравішим прикладом Патріотизму своєї країни є Тарас Григорович Шевченко. Коли його заслали далеко від Батьківщини — в Казахстан і заборонили навіть писати вірші та малювати, його волелюбна душа не могла змиритися, стерпіти таке знущання, і він серцем був зі своєю рідною Вкраїною, зі знедоленим народом, який тяжко страждає через ненависних панів, і все одно писав вірші, виливаючи на папір всі свої думки.
Та коли замислюся над долею моєї держави, у мені баряться водночас, два протилежні почуття – гордості і сорому, віри і безнадії.Сьогодні різні держави штовхають Україну у різні боки, намагаються повернути країну на ті шляхи розвитку, які вигідні лише їм. Але ж наша Україна створена саме для нас, для нашого захисту, і тому має функціонувати так, як потрібно українському народові. Ми повинні, та ми мусимо відстоювати нашу державу, зміцнювати її, підіймати з колін. Ми - це весь український народ. Якщо не докладе зусиль кожен з нас, нічого не зміниться. Колись нам казали, що одна людина не здатна змінити суспільство, не має змоги знищити систему і є лише гвинтиком, виконавцем у величезному колективі таких самих сірих особистостей. І це не було правдою. Якщо людина має вогонь у серці, якщо її голова переповнена прогресивними ідеями, якщо її оточує коло однодумців, готових піти за особистістю навіть у пекло, то така людина стає основою реальної сили, здатної не лише виказувати протест, але й боротися за свої права. Яскравим прикладом для нас є "помаранчева революція", під час якої незгідний з владою народ все-таки домігся свого. Вперше за багато років в душах українців зазвучав голос предків, закликаючи до боротьби за свободу у реальному житті, а не на клаптиках паперу. Кожен хто стояв в той час на майдані відчув всі ці емоції, переживання. І саме цей наочний приклад показує нам що разом ми сила, яку не спинити.
Але швидкоплинна ріка часу віднесла усе це в минуле. І 24 червня 1991 року принесло нам довгоочікувану незалежність. Здобувши її, Україна зробила вибір на користь загальнолюдських цінностей - справжнього гуманізму, гармонізації відносин між колективом і особистістю, між державою та громадянами, рівних можливостей людей, поліпшення якості життя, вирішення питань зайнятості й освіти, створення умов для гармонійного та вільного розвитку кожної людини, прояву і підтримки в ній природного бажання творити.
Головне, що повинні пам'ятати всі, — не можна забувати своєї Батьківщини і відрікатися від неї або ігнорувати те, що ми живемо в Україні, що вона дала нам найдорожче — вільне життя
Люби свій край. Всю душу солов'їну
І серця жар йому віддай в піснях.