Золотий жук характеристика образа Вільяма Леграна
Твір розміщено в остап вишня (губенко) від Tvir в Понедельник 1 апреля
Легран Вільям — людина, що знайшла скарб завдяки своїй винахідливості й вірі в обґрунтованість переказів, які іншим здавалися тільки легендою. Л. походить зі стародавньої гугенотської сім’ї; невдачі позбавили його багатств і довели до вбогості. Як озивається про Л. його друг-оповідач, «він відмінно утворений і наділений незвичайними здатностями, але разом з тим заражений мізантропією й страждає від хворобливого стану розуму, упадаючи поперемінно те в захопленість, то в похмурість». На майже безлюдному Селливановом острові, де Л. шукає самоти, він виявляє дивного жука й пергамент, за до яких довідається місцезнаходження скарбу капітана Кидда, героя народних балад, що оспівують цього відважного пірата, що жив за два сторіччя до описуваних подій. Скарб допомагає Л. повернути ніколи втрачене багатство.
Оповідачеві, старому слузі-негрові Юпітеру, і читачам дії Л. стають зрозумілими тільки у фіналі, а доти він здається хворим або божевільним, тоді як на перевірку Л. нагадує Дюпена, володіючи настільки ж твердою розважливістю. По вважав, що всьому незрозуміле й таємничому є логічне пояснення: Л. «не давав своїм думкам збитися зі шляхи, логіка ж допускала тільки одне рішення»
Юность — это замечательная пора человеческой жизни. Это время, полное надежд и больших ожиданий. Когда ты молод, кажется, что все двери перед тобой открыты, и в жизни ты можешь стать, кем захочешь, и двигаться в любом направлении.
В это время советы и наставления взрослых кажутся такими далекими и непонятными. И не ясно, почему родители так волнуются за нас и постоянно предостерегают от чего-то.
Когда ты юн, совершенно не страшно делать ошибки, так как кажется, что все еще можно исправить. В таком возрасте очень сложно обдумывать свои поступки, предвидеть и возможные последствия принятых решений. Хочется сначала сделать, а потом посмотреть, что из этого получится.
В этом, наверно, основная сложность данного периода, потому что взрослые постоянно призывают нас к ответственности, пытаясь образумить и наставить на верный путь. И мы стараемся прислушиваться к их рекомендациям, но в нас еще слишком сильно желание оставаться по-прежнему беззаботными, веселыми и не думать о будущем.
Видя такую «безответственность», родители и учителя порой начинают снова относиться к нам, как к детям. И это нас очень задевает и обижает, ведь мы уже не дети. Мы подростки, у которых есть свои проблемы и переживания, поэтому мы хотим, чтобы нас воспринимали серьезно.
Таким образом, юность — это, конечно, веселое, беззаботное и прекрасное время, но все же это также еще и переходный период, в который происходит наша подготовка ко взрослой жизни. А это значит, что в юности все воспринимается острее, а эмоции порою находятся на пределе. Именно поэтому в эту пору нам так нужна поддержка, понимание и одобрение старших.
Объяснение: