В мифах древних славян, как и у других народов, отражались их представления о мире и человеке, природе и космосе. Различные явления природы, стихии обоя^ествлялись людьми и находили свое воплощение в прекрасных поэтических мифах. Образ Солнца — один из самых прославленных и любимых в славянской мифологии. Ведь именно его горячие и радостные лучи дарят жизнь всему на земле. В народном мифе повествуется, как «вечно юный, вечно радостный светлый Яр» вырвал Мать-Оыру-Землю из мрака и стужи, полюбил ее, и от этой любви она «разукрасилась злаками, цветами, темными лесами, синими морями, голубыми реками, серебристыми озерами». Под горячим Ярилиным взором заполнилось небо птицами, земля — лесными и полевыми зверями, «в реках и морях заплавала рыба, в воздухе затолклись насекомые, Мушки да мошки». Но вот появился на цветущей Земле «любимый земнородный сын» — человек. Удар Ярила-отца золотой вожжой зародил в человеке ум, позволил слышать богов, и отвечать им, чего не могли делать ни звери, ни птицы, ни растения. Как здорово ощущать себя сыном самого Солнца! Как хочется, чтобы люди помнили о том, что Ярило-отец даровал им ум для добрых и радостных дел, а не для войн, ссор и мелочных интриг. 2 вариант Мифология древних славян складывалась из их верований и представлений об окружающем мире: человеке, природе, космосе. Как и другие народы, славяне обожествляли и одухотворяли природу, то есть верили в то, что все кругом живет, чувствует, понимает, имеет свои желания, борется за свое существование. Особо почитали славяне бога солнца Ярила, который покровительствовал расцвету природы, любви, плодородию. В народном мифе Ярило описывается как «вечно юный, вечно радостный светлый» бог. Это именно он пробудил Мать — Сыру-Землю от мертвого сна, дал жизнь растениям, животным, морям и рекам:«от жарких его поцелуев разукрасилась (Земля) злаками, цветами, темными лесами, синими морями, голубыми реками… из недр ее вылетали поднебесные птицы, из вертепов выбегали лесные и полевые звери...» В результате пылкой любви Отца-Ярила и Матери-Земли родился человек. И любящий отец преподнес своему чаду неоценимый подарок — ум: «… ударил его Ярило по голове золотой вожжой — яркой молнией, и от той молнии ум в человеке зародился». Человек не только стал понимать громовую речь отца, но и отвечал ему «вещим словом, речью крылатой» и был признан всеми обитателями Земли царем и владыкой природы. Как видно из мифа, древние славяне связывали с богом солнца Ярилой происхождение человека, а также всех земных тварей и рас тений. И это действительно так! Ведь на планете, не обогреваемой солнечными лучами, никогда бы не смогла зародиться жизнь.
Утворі айвенго розгортпються події іської доби. серед того модна зрозуміти що у ту добу повсякденними героями були лицарі. сміливі та потужні. сильні та могутні. доблестні та хоробрі, у творі айвенго головний герой уільфред показує манери справжнього лицаря. достойного, чесного та вічливого. саме він погодився рятувати ребеку і поступив як справжній лицар. він не побоявся боротьби на смерть з буагільбером та вічливо поводився при ровені та інших людях. у творі айвено повстає і погана сторона лицаря. насильника та грубіяна. авжеш річ іде про фрон де бефа та буагільбера. вони не чесно викрали леді ровену та седрика сакса з ательстаном. також мордували ісаака із йорка. вони були злі та не горді лицарі. їх не можна важати справжніми воїнами. тому у творі айвенго і постає дві сторони лицарів. пихата та горда і доблесна і
Немає в світі нічого вище і дорожче , ніж Батьківщина. Вона дає нам крила для польоту , висвітлює кожен наш крок. Батьківщину не можна ви - брати. До неї можна лише прикипіти всім серцем , перейнятися найбільшою і світлою безмежною любов'ю - любов'ю на все життя. Але мало любити Вітчизну лише в думках. Тільки той , хто робить все для процвітання рідної країни , для її слави , тільки той , хто не шкодує сил , а часом і життя заради її свободи і незалежності , хто готовий захищати її територію і межі , хто беззавітно поважає її ідеали , знає історію , традиції , культуру рідного народу , хто дбайливо плекає рідну мову , - тільки та людина гідний називатися патріотом. Ми любимо свою Росію. Тут ми народилися , вперше стали на ноги і вийшли у величезний світ стежками , які починалися у рідного порога. Кожному з нас мила рідна земля - земля , де він з'явився на світ. Тому що в рідних місцях і сонце яскравіше світить, і небо синє , і дерева зеленішою і вище. Рідна земля - як рідна мати : добра , щедра , мудра і безкорисливо любляча . Вона готова оберігати кожного зі своїх дітей. Але і людина повинна бути готовий на подвиг , на бій заради честі Вітчизни , тобто бути справжнім патріотом , а в мирний час працювати на благо Батьківщини - тоді вона буде багатшим і красивішим , а її сини і доч " єрі зможуть жити спокійніше і впевненіше.
