Нещодавно я прочитала твір М. Коцюбинського "Дорогою ціною", у якому познайомилась з двома сильними та вольовими характерами - Остапом та Соломією. Для них стало бридким життя з паном, тому вони втікають. Соломія - розсудлива жінка, яка сама зробила свій вибір, її ніхто не примушував.
Вона стала щирим другом, порадником для Остапа. Соломія ніжно турбувалась про його рани, завжди була поряд у скрутну хвилину. Соломія мужня, сильна та палка. Вона намагається врятувати коханого від турків, проте гине. Соломія йде з життя героїнею, яка ладна на справжній подвиг заради близької людини.
Объяснение:
История лошади это только повод рассказать читателю
о самом себе, о своей “звериной тоске” и об умении
преодолевать ее. У Маяковского на первом плане
стоит его собственное лирическое “я”.
Без преувеличения можно сказать,
что плачущая лошадь- своеобразный двойник автора:
Деточка,
все мы немножко лошади,
каждый по-своему лошадь.
А последние строчки:
И все ей казалось-
она жеребенок,
и стоило жить,
и работать стоило.
Это уж, вне всякого сомнения, о себе: измученный поэт
находит силы встать и опять приняться за дело.
И не случайно лирический герой противопоставлен в
стихотворении глумящимся “зевакам”:
за зевакой зевака,
штаны, пришедшие
Кузнецким клешить,
сгрудились,
смех звенел и звякал .
Лишь один я
голос свой не вмешивал в вой ему.
