В рассказе Чехова «Спать хочется» главной героиней является тринадцатилетняя девочка Варька. Она работает нянькой у сапожника. Варька тоже одинока, как Ванька из одноименного рассказа Чехова, но ее положение еще хуже, ведь ей ждать совсем неоткуда. В семье сапожника к ней относятся пренебрежительно, не считают за человека, а только кричат и бьют. Варька лишена человеческого тепла. Девочка совсем не отдыхает, не имеет ни одной свободной минуты, нянчит ребенка, выполняет много другой домашней работы. Единственное утешение для нее – сон, отдых. Но отдыхать Варьке не дают.Ей хочется очень сильно спать. В конце концов ей это всё надоедает и она душит этого ребёнка в колыбели ,улыбается и через минуты спит как мёртвая.
Объяснение:
важка реальність не вбила мрії письменника про прекрасне і світле, адже він завжди сподівався, що щастя обов’язково прийде, і це буде приємна несподіванка. свою чарівну повість «пурпурові вітрила» грін написав після тяжкої хвороби, не маючи ні власної домівки, ні грошей. але ця повість виявилася незвичайно доброю, сповненою вірою у всепереможну силу надії, вірою у людей, любов’ю до життя. здається, що ця повість здатна творити дива.
кохання і надія, мрія і піднесеність над буденним — це провідні теми «пурпурових вітрил». спочатку оповіді у головної героїні ассоль не було жодної підстави сподіватися на краще: у дівчини від злиднів померла мати, а її батько змушений був піти зі служби через те, що покарав мерзотника, і заробляти тим, що власними руками виробляти іграшки. але на життєвому шляху ассоль зустрівся старий збирач казок і легенд, якій подарував їй мрію та надію. надію на те, що одного разу на кораблі з пурпуровими вітрилами приїде за нею справжній принц, який назавжди забере її «у блискучу країну, де сходить сонце і де зірки зійдуть з неба, щоб привітати тебе з прибуттям».
вразлива юна дівчина настільки сильно повірила у цю мрію, що врешті-решт надії ассоль перетворилися на дійсність, хоча більшість тих, хто її знав, вважали дівчину божевільною. в ній наче жили дві, зовсім різні особистості: «одна була донька матроса, ремісника, що майструвала іграшки, друга — живий вірш, з усіма дивами його співзвуччя та образів, з таємницею сусідства слів, в усій взаємності їх тіней і світла, що одне на одне». ассоль жила мрією про кохання, а не буденністю. грін так писав про дівчину: «нам нелегко так зануритись у казку, їй було б не легше вийти з-під її влади та привабливості».
така безмежна відданість своїй мрії врешті-решт знайшла розуміння. на перший погляд, не було нічого казкового у вчинку закоханого романтика грея, який, дізнавшись про мрії ассоль, купив пурпурову тканину для вітрил свого корабля. але це сталося не просто так, бо своєю схожістю на «чарівне художнє полотно» і гармонійністю, своєю чистотою і порядністю дівчина справила велике враження на грея.
найважливіша у повісті — здійснення мрії, яка, хоча і є чарівною та незвичайною, але цілком реальна. у своїй повісті «пурпурові вітрила» о. грін стверджує, що коли одна людина щиро кохає іншу, то в її силах перетворити життя на казку. та таке бажання виникає тільки тоді, коли кохання справжнє, коли воно дарує, а не забирає собі. на кохання заслуговують тільки такі, як ассоль зі своїм вірним чеканням і своєю відданістю.