Тревожное счастье" - цикл повестей, написанных народным писателем Белоруссии Иваном Шемякиным, автором романов "Глубокое течение", "В добрый час", "Криницы", "Сердце на ладони". "Снежные, зимы", "Атланты и кариатиды".
Объединенные общим сюжетом и действующими лицами повести "Неповторимая весна", "Ночные зарницы", "Огонь и снег", "Поиски встречи" и "Мост" охватывают период от предвоенных дней до начала восстановления разрушенного войной хозяйства.
...Неповторимой, счастливой и радостной была предвоенная весна для фельдшера Саши Трояновой и студента Петра Шапетовича.
Они стали мужем и женой. А потом Петро ушел в Красную Армию, а Саша с грудным ребенком вынуждена была остаться на оккупированной врагом территории
Объяснение:
ну вроде так
Відповідь:↓
Пояснення:
Мій улюблений літературний персонаж Луна Лавґуд із серії книг "Гаррі Поттер".
Її зовнішність досить незвичайна. В неї "великі розмиті очі", цей опис я не раз помічав(ла) у самій книзі. В неї також, були бліді брови і це придавало трохи здивованного погляду дівчині.
Також Полумні подобається незвичайний одяг. Вона одягала намисто з пробок від вершкового пива, сережки із слив-цепелінів і т.д. А ще вона дуже гарно малює, бо у книзі описувалося малюнки, які вона малювала на стінах та на стелі.
Досить багато учнів вважають її "божевільною", але натомість вона дуже розумна та здатна чарівниця але при цьому на рідкість холоднокровна. Іноді складається враження, що вона зовсім позбавлена страху. Вона не раз до своїм друзям, чим показала свою мужність і відвагу.
Як я вже казав(ла), Полумну недолюблюють, та вважають її "ненормальною" із-за свого дивного характера, зовнішності та переконань стає жертвою цькування з боку однокласників. Они обзивають її , крадуть її речі, та насміхаються над її зовнішності. Але ж сама Полумна, навпаки, не ображається, а прощає своїх кривдників. Мабуть, втративши матір у дев'ять років, починаєш розуміти, що в житті є речі серйозніші та важливіші за заховані черевики.Але за її подальші вчинки Полумну перестають кривдити.
Мені дуже подобається її незвичайність і те що вона не як усі. Вона дуже добра та смілива, тому я б залюпки б поспілкувався б з нею, якщо це було б можливо.
Я вважаю, що це не справедливо, кривдити людину за те що вона якось вирізняється від інших, мене дуже вразило те, що Полумна навідь не тримає зла на своїх одноклассників, які її кривдили! Вона загартована духом, і це ще одна риса яка мені в ній уподобалася. А коли вона подорослішала вона не втратила своєї "незвичайності", не стала одягатися у якісь сірі мантії, вона була завжди такою, якою хотіла бути сама, вона не боялась чужого висловлювання в її сторону і за це мені сподобався цей літературний персонаж.
Когда Жилину пришло письмо от матери он сразу же отправился в дорогу.Ехать одному было опасно,иначе его могли схватить татары и он поехал с группой людей.Группа шла медленно и узнав что у Костылина заряжено ружьё и есть шашка он поехал с ним вперёд.
Заехав на гору он увидел татар и чтобы отпугнуть хотел взять ружьё,но Костылин оказался трусом и убежал.В итоге их обоих взяли в плен.
Их заставили писать близким письмо о выкупе(5000 рублей) .
Костылин сразу все написал и отправил,а Жилин сказал что если его убьют то денег они не получат он написал а отправил не туда чтобы не растроить мать.Он очень сильно переживал о ней.Во время побега Костылин постоянно говорил бросить его,но Жилин до последнего его убеждал в том что нужно идти.
В результате Жилин оказался на свободе и ушёл,а Костылин дождался выкупа и его отпустили.
Повесть показывает сильного,мужественного,смелого ,с железной волей и очень любящего и заботливого Жилина,
и его абсолютная противоположность Костылина труса и слабака,не верного товарища как морально так и физически.