Петро Колодуб Савка вийшов із своєї хатки і дивився на нас, як намальований. Було йому літ сімдесят чи, може, й більше. Він був маленький, з підстриженою борідкою. Був би він сильно схожий на святого Миколу-угодника, коли б величезна, мов коров’ячий кізяк, стара кепка не лежала у нього на ушах та землистого, так би мовити, кольору светр не висів на ньому, як на хлопчику батьків піджак Портрет Хоча про вас і пишуть у всіх газетах і на зборах говорять як про людину безстрашну і невтомну, хоч ви на вид такий, пробачте, і маленькі, і не дуже неначебто й здорові Не знаю, чого вони оце так тікають, — сказав дід Платон, ідучи за Савкою до річки, так ніби нас тут зовсім не було. — Чого вони так тієї смерті бояться? Раз уже війна, так її нічого боятися. Уже якщо судилася вона кому, то не втечеш од неї нікуди. Еге, — промовив Савка. — Скільки літ їх учили, ти подумай, Платоне. А вони тікають. От він і каже тепер, що ж це ви, каже, робите? Стійте тікать! Чим же далі ви тікаєте, тим більше крові проллється! Та не тільки вашої, солдатської, а й материнської й дитячої крові Психологічна характеристика (думки, почуття тощо) Я був тоді ще командиром танка, що залишивсь у німців з пробитим мотором. А до війни я був садівником. Сади колгоспам садив, співав пісень, дівчаточок любив та, мабуть, що й усе. Капітан Колодуб так тепло і разом з тим з такою тонкою, знайомою всім іронією усміхнувся, що за ним тихо усміхнулася вся землянка Ну, сідайте, повезем. Чого стали? — сказав дід Платон. Він стояв уже біля човна з веслом. — Повезем уже, а там, що бог дасть. Не вміли шануватися, так уж повезем, тікайте, чорт вашу душу бери… Куди ти хитаєш? Човна не бачив, воїн! — загримав дід на когось із нас Характер (учинки, ставлення до інших) Командир умів оповідати. Вони були добрі бійці, і Петро Колодуб любив їх Я дивився на діда Платона і з насолодою слухав кожне його слово. Дід вірив у нашу перемогу. Він був для мене живим грізним голосом нашого мужнього народу Характеристика героя іншими персонажами Я хотів спитать вас, хоча про вас і пишуть у всіх газетах і на зборах говорять як про людину безстрашну і невтомну
1) насмехается над ними, смотри насколько они изменили в Бурсе. 2) Он вызывает Остапа на бой чтобы проверить его силу, его козачий (в тексте Гоголя написано козачий через О) дух, мужество, остался ли он козаком. 3) Сначала он отправляет туда сыновей говорит поедите через неделю, проверить их силу, потом говорит через три дня, ну а потом вскоре решает ехать с ними уже на следующий день! Он хочет показать им что такое настоящий козак. 4) он считает что главой семьи является мужчина, ему не нравятся все эти бабьи слезы. 5) Он любит сыновей, особенно Остапа, так как Остап является лучшим козаком, чем Андрий, он говорит, что Андрий слабей, Остап как мужественный атаман сразу идет в бой, а Андрий между тем тихо стоит в сторонке. 6) он главный, отдает приказы, он считается лучшим, он умеет проворачивать какие-либо махинации. 7) Некорректный вопрос: Андрия убил Тарас, а казнили Остапа, ну ладно расскажу и про Андрия и про Остапа. Тарас убил Андрия за предательство, он перешел на сторону поляков из-за паночки, он не считал Андрия козаком, ну во первых, пока все козаки пьянствовали, он тихо, романтично гулял по улицам, он был романтиком влюбился в паночку и думал только о ней. Казнь Остапа, Тарасу было жалко Остапа, что в последний момент, рядом с ним не было родных, и когда Остап говорил какие-то речи, Тарас произносил "Добре сынку добре" что означает правильно, ты сын делаешь правильно! 8) после ранений Тарас вспоминает о Остапе, он сразу вспоминает как его (Остапа) взяли в плен и намерен не Остапа, а хотя бы узнать где он находиться жив ли он. Для этого он решает ехать в Варшаву. 9) За смерть Андрия он чувствует не кую гордость, но в тоже время и обиду, ему жаль что возле Остапа в последний момент нет родных. 10) Не смотря на то что Тараса собираются поджечь на костре, он абсолютна спокоен, он намерен своих товарищей, что ему и удается. Маленечко отредактирую вопрос №5, Остап чувствует бой, а Андрий ведет себя как пьяный
1) насмехается над ними, смотри насколько они изменили в Бурсе. 2) Он вызывает Остапа на бой чтобы проверить его силу, его козачий (в тексте Гоголя написано козачий через О) дух, мужество, остался ли он козаком. 3) Сначала он отправляет туда сыновей говорит поедите через неделю, проверить их силу, потом говорит через три дня, ну а потом вскоре решает ехать с ними уже на следующий день! Он хочет показать им что такое настоящий козак. 4) он считает что главой семьи является мужчина, ему не нравятся все эти бабьи слезы. 5) Он любит сыновей, особенно Остапа, так как Остап является лучшим козаком, чем Андрий, он говорит, что Андрий слабей, Остап как мужественный атаман сразу идет в бой, а Андрий между тем тихо стоит в сторонке. 6) он главный, отдает приказы, он считается лучшим, он умеет проворачивать какие-либо махинации. 7) Некорректный вопрос: Андрия убил Тарас, а казнили Остапа, ну ладно расскажу и про Андрия и про Остапа. Тарас убил Андрия за предательство, он перешел на сторону поляков из-за паночки, он не считал Андрия козаком, ну во первых, пока все козаки пьянствовали, он тихо, романтично гулял по улицам, он был романтиком влюбился в паночку и думал только о ней. Казнь Остапа, Тарасу было жалко Остапа, что в последний момент, рядом с ним не было родных, и когда Остап говорил какие-то речи, Тарас произносил "Добре сынку добре" что означает правильно, ты сын делаешь правильно! 8) после ранений Тарас вспоминает о Остапе, он сразу вспоминает как его (Остапа) взяли в плен и намерен не Остапа, а хотя бы узнать где он находиться жив ли он. Для этого он решает ехать в Варшаву. 9) За смерть Андрия он чувствует не кую гордость, но в тоже время и обиду, ему жаль что возле Остапа в последний момент нет родных. 10) Не смотря на то что Тараса собираются поджечь на костре, он абсолютна спокоен, он намерен своих товарищей, что ему и удается. Маленечко отредактирую вопрос №5, Остап чувствует бой, а Андрий ведет себя как пьяный
Петро Колодуб
Савка вийшов із своєї хатки і дивився на нас, як намальований. Було йому літ сімдесят чи, може, й більше. Він був маленький, з підстриженою борідкою. Був би він сильно схожий на святого Миколу-угодника, коли б величезна, мов коров’ячий кізяк, стара кепка не лежала у нього на ушах та землистого, так би мовити, кольору светр не висів на ньому,
як на хлопчику батьків піджак
Портрет
Хоча про вас і пишуть у всіх газетах і на зборах говорять як про людину безстрашну і невтомну, хоч ви на вид такий, пробачте, і маленькі, і не дуже неначебто й здорові
Не знаю, чого вони оце так тікають, — сказав дід Платон, ідучи за Савкою до річки, так ніби нас тут зовсім не було. — Чого вони так тієї смерті бояться? Раз уже війна, так її нічого боятися. Уже якщо судилася вона кому, то не втечеш од неї нікуди. Еге, — промовив Савка. — Скільки літ їх учили, ти подумай, Платоне. А вони тікають. От він і каже тепер, що ж це ви, каже, робите? Стійте тікать! Чим же далі ви тікаєте, тим більше крові проллється! Та не тільки вашої, солдатської, а й материнської й дитячої крові
Психологічна характеристика (думки, почуття тощо)
Я був тоді ще командиром танка, що залишивсь у німців з пробитим мотором. А до війни я був садівником. Сади колгоспам садив, співав пісень, дівчаточок любив та, мабуть, що й усе. Капітан Колодуб так тепло і разом з тим з такою тонкою, знайомою всім іронією усміхнувся, що за ним тихо усміхнулася вся землянка
Ну, сідайте, повезем. Чого стали? — сказав дід Платон. Він стояв уже біля човна з веслом. — Повезем уже, а там, що бог дасть. Не вміли шануватися, так уж повезем, тікайте, чорт вашу душу бери… Куди ти хитаєш? Човна не бачив, воїн! — загримав дід на когось із нас
Характер (учинки, ставлення до інших)
Командир умів оповідати. Вони були добрі бійці, і Петро Колодуб любив їх
Я дивився на діда Платона і з насолодою слухав кожне його слово. Дід вірив у нашу перемогу. Він був для мене живим грізним голосом нашого мужнього народу
Характеристика героя іншими персонажами
Я хотів спитать вас, хоча про вас і пишуть у всіх газетах і на зборах говорять як про людину безстрашну і невтомну