Скорее всего это были плохие поступки, чем преступления. Первое, что сделал Витя - это обманул свою бабушку. Он отправился с левонтьевскими ребятами за земляникой, набрал полный туесок, чтобы бабушка её продала на базаре. Но Санька заставил его большую часть ягоды съесть на "слабо", чтобы бабушка не купила ему пряник с розовой глазурью в виде коня, а вместо ягод на дно туеска положить траву.За молчание Санька попросил Витю носить ему калачи. Мальчику пришлось воровать калачи в кладовке,). В конце мы узнаём, что нашего героя мучает совесть, и он хочет признаться во всём своей бабушке. Но когда он просыпается, то бабушка уже уехала на базар, а когда вернулась, то всё - таки привезла ему коня с розовой гривой, т.к. очень любила своего внука.
Артур Грей — головний герой повісті «Пурпурові вітрила», виходець із знатного роду, єдиний син Ліонеля і Ліліан Грей. З дитинства Артур ріс у величному замку, його батьки були невільниками свого високого становища, проте хлопчикові це було чуже. Він відрізнявся живою і мрійливою душею. Коли йому було вісім років, стало зрозуміло, що він схожий на лицаря або шукача пригод. Так, наприклад, побачивши картину розп’яття Христа, він вирішив зафарбувати цвяхи і кров на руках нещасного, бо вважав це неправильним. Його життя змінилася, коли у віці дванадцяти років він побачив картину з великим кораблем, що плив по хвилях. Він вирішив вирости і стати капітаном власного судна. Так все і сталося. Приблизно п’ять років він плавав з капітаном Гопом, який навчив його всім премудростям морської справи, а потім придбав свій трищогловий галіот під назвою «Секрет». Одного разу доля закинула Грея до берегів міста Лісс, поряд з яким розташовувалася село Каперни. Там, на вечірній рибалці, він випадково побачив сплячу дівчину і закохався в неї. Це була Ассоль.
Земля народом сильна.
Где народ, там и правда.
Народ захочет, бездну перескочит.
Учи народ, учись у народа.
Народы нашей страны дружбой сильны.
Без народа - одна невзгода.
Кто с народом, тот непобедим.
Гром и народ не заставишь умолкнуть.