• Годы жизни:
Александр Сергеевич Пушкин родился 26 мая 1799 г. А умер 29 января 1837 г.
•1. Семья:
Жена, Наталья Николаевна Пушкина (1812-1863г.)
Урожденная Гончарова, вышла замуж за А.С. Пушкина в 1831г. Между супругами с самого начала сложились сердечные и дружеские отношения. К концу 1831г. Наталья Николаевна знакомится с Дантесом. При всей сдержанности в ее поведении с Дантесом, в светских кругах стала распространяться сплетня о ее, якобы, неверности мужу. Это послужило поводом к дуэли и смерти поэта.
2.Отец, Сергей Львович Пушкин (1770-1838г.)
В 1796г. капитан-поручик лейб-гвардейского Егерского полка, с 1800г. - в Комиссариатском штате в Москве, в 1811г. - военный советник, в 1824г. - начальник Комиссариатской комиссии резервной армиии в Варшаве, с 1817г. в отставке, статский советник. Сергей Львович был тесно связан с литературными кругами, знаком с Д.И. Фонвизиным, К.Н. Батюшковым, П.А. Вяземским, В.А. Жуковским, Н.М. Карамзиным и многими другими литераторами. Пушкин-отец писал стихи и даже целые поэмы, оставил краткие воспоминания о сыне.
3. Н.О. Пушкина
Мать, Надежда Осиповна Пушкина (1775-1836г.)
Урожденная Ганнибал, в 1796г. вышла замуж за С.Л. Пушкина, в 1814г. вместе с детьми, Ольгой и Львом, переезжает из Москвы в Петербург, постоянно навещает сына Алекссандра в Лицее. Принимает участие в судьбе ссыльного поэта, с одобрения В.А. Жуковского и Н.М. Карамзина, но без ведома сына.
4.Старшая дочь, Мария Александровна Пушкина (1832-1919г.) Старший сын, Александр Александрович Пушкин (1833-1914г.) Младший сын, Григорий Александрович Пушкин (1835-1913г.) Младшая дочь, Наталья Александровна Пушкина (1836-1913г.)Сестра, Ольга Сергеевна Павлищева (1797-1868г.) Брат, Лев Сергеевич Пушкин (1805-1852г.) Бабушка, Мария Алексеевна Ганнибал (1745-1818г.)
•Образование: Императорский Царскосельский лицей 1811 г.–1817 г.
У цій частині тетралогії Свіфт саркастично описує непомірне зарозумілість ліліпутів і їх звичаї, карикатурно копіюють людські. Тут, як і в інших частинах книги, багато епізодів сатирично натякають на сучасні Свіфту події. Наприклад, є конкретна сатира на короля Георга I (викреслена редактором в першому виданні) і прем'єр-міністра Роберта Уолпола. Також виведені політичні партії торі і вігів (висококаблучнікі і нізкокаблучнікі відповідно). Релігійні розбіжності між католиками і протестантами зображені знаменитої алегорією безглуздою війни остроконечников і тупоконечников, що сперечаються, з якого кінця треба розбивати варені яйця.
В кінці першої частини Гуллівер, який приніс присягу Ліліпутії, вплутується у війну між нею і сусідньою державою Блефуску, населеним тієї ж самої расою [2]. Він захоплює ворожий військовий флот і вирішує війну на користь Ліліпутії. Однак імператор вирішує повністю поневолити Блефуску і вимагає від Гуллівера викрасти всі інші кораблі ворога. На цей раз Гулівер відмовляється. За це його засуджують до позбавлення зору, він змушений бігти з Ліліпутії і, завдяки удачі, зумів повернутися на батьківщину. Іноді в цьому епізоді бачать натяк на біографію державного діяча і філософа, віконта Болингброка - близького друга Свіфта, звинуваченого Георгом I в зраді і втік до Франції.