К своим товарищам по оружию Тарас относится трогательно, бережно, ради их ему не жаль даже собственной жизни. Казаки ценят такое отношение, и за мудрость, мужество, опыт, воинскую доблесть и отвагу запорожцы выбирают Тараса Бульбу своим атаманом в трудную для них минуту. Когда казаки, расположившись на отдых после первого боя под Дубно, узнали, что во время их отлучки на Сечь пришли татары и забрали в плен многих оставшихся там казаков, кошевой предлагает немедленно "гнаться за татарином". Однако Тарас не соглашается, возражая: "Ты позабыл, видно, что в плену остаются наши, захваченные ляхами? " Уйти, не выручив товарищей, надеющихся на из плена, кажется Тарасу Бульбе невозможным. Перед решающим, самым страшным боем, выбранный атаман Тарас Бульба находит нужное слово, чтобы подбодрить и объединить людей. Он "знал, что и без того крепки они духом, — а просто самому хотелось высказать все, что было на сердце". Речь, свидетельствовавшая о мудрости Тараса, немалом его опыте и убежденности в правоте своего дела, глубоко тронула казаков: "Всех.. . разобрала сильно такая речь, дошед далеко, до самого сердца". Горячий отклик в душах запорожцев находят слова атамана, что "нет уз святее товарищества! "
1. У цьому році ми вивчали багато різних творів, знайомилися з різними героями. Але мене найбільше вразив Климко з одноіменного твору Григіра Тютюнника. Мене захоплює його наполегливість. Климко вперто йшов по сіль незважаючи на те, що був хворим, голодним, мав босі ноги і дорога була важка, бо треба було переховуватись від фашистів. Він нікому не жалівся, був сильним. Також мене вразила його кмітливість. Клим навчився правильно відігрівати ноги, вести себе у екстримальних ситуаціях. Не дивлячись на те, що був бідним, Климко запросив до себе жити його вчительку, на базарі дав старій бабусі тридцятку. Він співчував іншим, бо розумів, як важко жити під час війни. Особисто для мене Климко є предметом наслідування. Саме таким, на мою думку, є ідеал.
