В одном городке, который назывался Рисовальск жил художник Рисольщик с собачкой Рисовалинкой.Жли они хорошо, и очень любили рисовать.Но одажды:
-Рисовалинка,-спросил Рисовальщик-что мы будем сегодня рисовать.Твои предложения.
-Не знаю, можед быть Рисовальск.-Предложила она.
-Нет мы уже это рисовали.Надо что нибудь новенькое.
-Ну почему ты не хочеш рисовать тот, что мы уже рисовали.Темболие что это наш родной город.
-А я настаеваю чтобы мы не рисовали то, что уже рисовали!
-Ну тогда у меня предложений нет.Мы уже нарисовали всё, что есть на свете.
-Но веть всё таки должно быть то, что мы не рисовали.
Долго они думали что им сегодня рисовать, и наконец выбрали, сказавши одновременно в голос:
-давай нарисуем что нибудь напоминающее придмет, но не его самого.
И такая у них удивительная картина получилась!Назвали они её "Абстракция".
В тот день родилась абстракция.
Нащадок старовинного аристократичного роду Вільям Легран, переслідуваний невдачами і банкрутством, біжить з Нового Орлеана і оселяється на пустельному острівці Салівон поблизу атлантичного узбережжя зі своєю собакою — ньюфаундлендом і старим слугою Джупітером. Одного разу під час прогулянки було знайдено «золотого» жука, якого вони загорнули у шматок знайденого поблизу пергаменту. Прийшовши додому, Легран зовсім випадково виявляє на пергаменті зображення черепа, намальоване прихованими чорнилом, які проявилися від дії тепла — каміна в будинку Леграна. Розпитуючи про подробиці, Оповідач зауважує, що Легран сприймає цю знахідку як щасливе знамення. Слуга Джупітер був дуже схвильований поведінкою «масса Вілла», вважаючи, що золотий жук вкусив його в голову й хазяїн збожеволів. Та й дійсно, Легран поводився більше, ніж дивно: він бігав удень і вночі, шепочучи якісь слова, малюючи дивні знаки, лазив у гори. Через якийсь час Оповідач отримує від Леграна записку з проханням відвідати його з якоїсь важливої справи. Інтонація листа змушує Оповідача поквапитися, і він того ж дня опиняться у друга. Легран очікує його з нетерпінням і пропонує всім відразу відправитися в дорогу — на материк, у гори — в кінці експедиції вони зрозуміють, що він має на увазі. Мандрівники довго йшли, знайшли тюльпанове дерево. Джупітер заліз на нього, прибитий до суку череп і отримує вказівку пропустити золотого жука на шнурі крізь ліву очну ямку. Забивши кілочок туди, де опустився жук, Легран, скосивши траву, наказав копати під деревом. Через деякий час виявляється, що негр переплутав очниці і їхні зусилля виявилися марними. Легран переміряє все заново і вони відновлюють розкопки. Їх працю перериває відчайдушний гавкіт ньюфаундленда. Собака рветься в яму і знаходить два скелети. Через кілька секунд компаньйони виявляють скриню, в якій знаходиться справжній скарб — купи золота і дорогоцінного каміння. Подолавши насилу зворотний шлях, бачачи, що друг згорає від цікавості, Легран розповідає, що привело його до знахідки і розгадки шифру, який дозволив знайти скарби.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/zolotiy-zhuk-analiz/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua
ответ:Элементы сюжета «Кукольный дом» Экспозиция: канун Рождества. Хельмер назначен директором Акционерного банка. Нора веселая, беззаботная и счастливая. Завязка: появление Кристины (давней подруги Норы), а затем Крогстада в Хельмеров. Кристина с Норы получает работу в банке, а Крогстад по вине Торвальд ее теряет. Крогстад требует, чтобы Нора повлияла на мужа. Развитие действия. Крогстад шантажирует Нору. Танец Норы. Хельмер получает письмо Крогстада. Страх Хельмера за свое общественное положение. Крогстад возвращает долговое обязательство Норы. Хельмер «прощает» Нору. Кульминация. Идейная дискуссия между супругами. Нора заявляет о своем праве самостоятельно мыслить, а не принимать все на веру, делать выбор, а не жить по чьим-то правилам, свободно выражать свои взгляды, а не зависеть от чужих мыслей. Развязка. Открытый финал. Чтобы найти себя и «стать личностью», Нора покидает дом и детей
Объяснение:
Жил когда-то в городе Рисовальске Великий Рисовальщик со своей веселой собачкой Рисовалинкой. Вот сидел Великий Рисовальщик как-то в своей рисовальной студии и скучал. И захотел он найти себе друзей. Вот ушёл он из города Рисовальска в город Рисосёл. И нашёл Великий Рисовальщик волшебный карандаш. Художник вернулся в студию и начал рисовать себе друзей. Сначала он нарисовал для Рисовалинки друга и назвал её Рисовалька. Потом волшебник нарисовал жителей города и дал им название рисователи. Так Великий Рисовальщик нашёл себе друзей.