Андреем Платоновым был создан замечательный рассказ о человеколюбии и доброте. Это рассказ «Юшка». Платонов своё отношение к человечеству в целом через описание главного героя рассказа.
Главный персонаж рассказа – Юшка. Это больной чахоткой человек в свои сорок лет выглядит глубоким стариком, немощным и слабым. Но этот маленький человек обладает огромным даром чистой и искренней любви ко всему окружающему миру.С добротой и великодушием Юшка относится и к окружающим его людям. Имея безобидный и не злопамятный характер, Юшка молча переносит незаслуженные побои озлобленных жизнью взрослых людей, терпит жестокое издевательство глупых несмышлёных детей.Из года в год работает Юшка кузнеца, и только раз в год, в один из летних месяцев он покидает городок, уходя неизвестно куда. Вернувшись через месяц, Юшка всё также продолжает свою работу, и также безропотно сносит нападки местных жителей.
Сострадание и любовь к ближнему должны быть неотъемлемой частью каждого живущего на земле человека, ведь только любовь и доброта делают мир лучше. Красной нитью рассказа Платонова является тема милосердия и бескорыстия.
пошуку волі та справедливості присвячено багато творів: відомий вірш Шандора Петефі "Коли ти муж — будь мужнім", вірші М. Ю. Лєрмонтова та його повість "Мцирі", натхненна поезія Роберта Бернса про Джона Ячміня та балада Р. Л. Стівенсона "Вересовий трунок". Світова література створила особливий образ героя — шукача правди, який став вічним. Українська література також зробила внесок у розробку цієї тематики і образу.
У вступі (пролозі) автор розповідає про часи кріпацтва. Він називає життя народу "віковічною боротьбою двох станів, панського і мужичого". Але "вільний дух народу ще тлів під попелом неволі". Письменник створює алегоричний образ тура, який хоч "загнаний, знесилений, але овіяний ще степовим вітром, із невтраченим іще смаком волі... часом хвицав ногами і наставляв роги". Так символічно автор змальовує волелюбність українців, готуючи читачів до сприйняття змісту твору про одвічне бажання волі і справедливості, закінчуючи пролог словами: "А проте, мов талії води під теплим подихом весни, річкою текло вкраїнське селянство туди, де хоч дорогою ціною можна здобути бажану волю, а ні — то полягли кістками на вічний спочинок".
