Стихотворение большое, за "все" не ручаюсь. Эпитеты: в пустынных степях, гордые пальмы, почва бесплодная, струя холодная, святой приговор, в дали голубой, песок золотой, смуглые ручки, черные очи, веселый стан, мохнатой главою, нежданных гостей, малые дети, коршун хохлатый. Олицетворение - все стихотворение построено на приеме олицетворения: пальмы "ропщут на бога", приветствуют гостей, потом "разрублены были тела их потом" - это тоже про живых говорится. Сравнение: "прыгал, как барс, пораженный стрелой" Антитеза - цветущий оазис в начале стихотворение - голая пустыня в конце. Написано амфибрахием, с парными рифмами.
Хлестаков-бедный дворянин, прожигающий жизнь в Петербурге. Он получил письмо от отца, в котором отец приказывал ему явиться в родовое поместье. По дороге в поместье(извини, не помню название), Хлестаков проиграл все деньги в карты. В уездном городе N Хлестаков жил в трактире без денег и отказывался платить. До этого городничий получил письмо, в котором говорилось о ревизоре, который должен был вот-вот нагрянуть в городок. Жители подняли панику и сообщили городничему, что тот посетитель и есть ревизор. Антон Антонович явился к Хлестакову с ужасом, думая, что он ревизор, а Хлестаков, думал, что городничий хочет забрать его в тюрьму. Затем Хлестаков прекрасно вживается в роль ревизора. Однако, он очень много врет.(пример-разговор в гостиной про литературу). Иногда, он забывается и сам себе противоречит. Городничий, думает, что Хлестаков специально так делает. Этих двух людей объединяет страх, и они боятся друг друга. Хлестаков-труслив по своей природе, очень много врет, взяточник(взятки чиновников), по бесчестный.
Приписи етикету з’явилися в глибоку давнину як розумні форми спілкування людей. Та й досі істинним є твердження: якщо люди перестануть чинити за правилами, вони втратять людську подобу. Цих правил, вироблених багатьма поколіннями, надзвичайно багато.
У кожного народу свої правила й традиції, зумовлені національною історією, психологією, політичним устроєм країни. Вони позначаються на особистісній манері поведінки. Попри це законодавці норм етикету англійці запевняють: справжня ввічливість усюди однакова, й гарні манери породжуються здоровим глуздом і добросердністю.
Людина викликає повагу, коли вона вміє поводитися в товаристві. До етикету входять і манери поведінки вдома, на роботі, у гостині, у театрі, кіно, музеї, бібліотеці, готелі, магазині, ресторані, літаку, поїзді, метро, таксі й просто на вулиці, і мистецтво одягатися, користуватися косметикою, дарувати, і правила мовленнєвої поведінки тощо.
Звичайно, важко перелічити всі існуючі форми етикету в усіх життєвих ситуаціях і не так просто ними оволодіти. Тим паче, останнім часом наше століття невпинно прямує в бік спрощення манер. Людство отримало змогу вільно подорожувати світом і знайомитися з культурою інших країн. А хіба легко у цьому туристичному потоці дотримуватися правил етикету іншої держави? Чи хтось із японців здивується емоційній розмові двох італійців? І чи можливо зараз здивувати англійця відмовою від обіднього чаю? А як щодо мовного етикету? Сьогодні соціальні мережі та месенджери замінили традиційне листування, а тому етика написання листів дотримується лише у діловому спілкуванні. Багато правил поведінки взагалі можуть скоро канути в лету, а тому, чи погодитеся ви із твердженням, що й досі оволодіння «кодексом ввічливості» має неабияке значення? Варто все ж пам’ятати: скориставшись ним, ми зможемо правильно поводитися у товаристві, зажити слави ґречної людини, зрештою, ми нічого не втрачаємо, а виховуємо у собі особистість.
Эпитеты: в пустынных степях, гордые пальмы, почва бесплодная, струя холодная, святой приговор, в дали голубой, песок золотой, смуглые ручки, черные очи, веселый стан, мохнатой главою, нежданных гостей, малые дети, коршун хохлатый.
Олицетворение - все стихотворение построено на приеме олицетворения: пальмы "ропщут на бога", приветствуют гостей, потом "разрублены были тела их потом" - это тоже про живых говорится.
Сравнение: "прыгал, как барс, пораженный стрелой"
Антитеза - цветущий оазис в начале стихотворение - голая пустыня в конце.
Написано амфибрахием, с парными рифмами.