Даль Владимир Иванович (1801—1872), беллетрист, этнограф, крупнейший знаток русского языка. Родился 22 ноября 1801 г. в Луганске (Украина) в семье врача. Учился в Морском кадетском корпусе в Петербурге, окончил медицинский факультет Дерптского (Тартуского) университета и, как и большинство дворян XIX в., посвятил себя поначалу государственной службе.
В 40—50-х гг. Даль служил в министерстве внутренних дел, в течение десяти лет управлял Нижегородской удельной конторой и в этой должности в 1859 г. вышел в отставку и поселился в Москве. Он был консерватором и с резкой неприязнью относился к инородцам. Ещё в 1827 г. Даль дебютировал в печати стихами, а в 1832 г. выпустил «первый пяток» своих «Русских сказок». Тираж был изъят из продажи, так как живая, порой ненормативная лексика вызвала протест цензурного ведомства. В 1834—1839 гг. сказки «Были и небылицы» печатались в журнале «Библиотека для чтения»; часть сказок он написал и в 40-х гг. Наряду со сказками в 30-х гг. Даль писал этнографические очерки о быте западных и восточных окраин России, Польши, Турции, славянских земель (повести «Цыганка», «Лодолянка», «Болгарка» и т. д.). В 1838 г. он был избран членом Петербургской академии наук. Далю принадлежит также ряд рассказов для широкой народной массы — матросов, солдат, крестьянства: «Матросские досуги» (1853 г.), «Солдатские досуги» (1861 г.) и др. Два крупнейших труда Даля — «Пословицы русского народа» (1861—1862 гг.) и «Толковый словарь живого великорусского языка» (т. 1—4, 1863—1866 гг.). Сборник пословиц (он содержит около 30 тыс. пословиц и поговорок) и словарь Даль составлял в течение многих лет, эти труды были готовы к печати ещё в 50-х гг. За последнюю работу в 1863 г. автор был удостоен звания почётного академика Петербургской академии наук. Несмотря на недостаточную академичность «Словаря», сама его грандиозность, богатство «сырого», ранее неизвестного материала сделали книгу одним из основных пособий по русскому языку, не утратившим своего значения до настоящего времени. Умер Даль 4 октября 1872 г. в Москве.
(1928 — 2007)
Поэт, член Союза писателей СССР, России, заслуженный работник культуры РСФСР
Родился 28 октября 1928 года в селе Терехово Староосколького района Белгородской области. Окончил 5 классов Тереховской школы. Трудовой путь – пастух. Окончил Высшие литературные курсы Литературного института им М. Горького. Стихи писал с детства, печататься начал в 1954 году. Один из белгородских писателей, стоявший у истоков создания Белгородской писательской организации.
В 1986 году Указом Президиума Верховного Совета РСФСР был удостоен почетного звания «Заслуженный работник культуры РСФСР».
Член Союза писателей СССР с 1966 года.
Умер 16 февраля 2007 года, похоронен в селе Терехово Староосколького района Белгородской области.
Объяснение:
Образ майбутнього особливо цікаво розкривали Рей Бредбері і Олдос Хакслі.Хакслі написав антиутопический, сатиричний роман «Про чудовий новий світ».При створенні моделі свого «чудового нового світу» О. Хакслі об'єднав найбільш негативні риси тоталітаризму і сучасного йому суспільства масового споживання. Підсумком всіх спроб детермінувати світ стає зменшення особистості до тих розмірів, які підвладні програмування. І кінцем шляху людства буде «чудовий новий світ», в якому всі людські бажання заздалегідь визначені. При цьому бажання, які суспільство може задовольнити – задовольняються, а нездійсненні знищуються завдяки генетиці ще до народження людини, у відповідних пробірках, з яких виводиться населення. В «чудовому новому світі» всі думки, вчинки людей повинні бути однаковими, і навіть найінтимніші бажання повинні бути у всіх ідентичними.Світ у романі – одна велика держава, всі люди в ньому рівні, але належать до різних каст. Ще не народившись, люди вже діляться на вищих і нижчих шляхом хімічного впливу на зародки. Кількість категорій – каст – велико – «альфа», «бета», «гамма» і так далі по алфавіту до «епсилон». Останні спеціально створюються розумово неповноцінними, щоб виконувати найбруднішу і неприємну роботу. Вищі касти свідомо відмовляються від спілкування з нижніми. Але представник кожної касти в будь-якому випадку «адаптується», проходячи через спеціальну конвеєрну стрічку. І лише Великі Контролери не проходять адаптацію, їх розуміння доступно все, що відомо звичайного «неадаптированному» людині, то є та сама «брехня во ння», на основі якої і побудований «чудовий новий світ».О. Хакслі каже, що темою його твору є не сам науковий прогрес, а те, як він впливає на особистість людини. «Про чудовий новий світ» відрізняє високий матеріальний добробут світу. Людина як особистість – це головний об'єкт досліджень О. Хакслі, а актуальність його роману пов'язана саме завдяки спрямованості на дослідження стану людської душі. У світі конвеєрного праці та механічної фізіології вільна людина – це небувале явище.Варто відзначити, що в романі в перебільшеною формі показано те, що можливо буде в майбутньому. Більш близьким до реальної дійсності можна вважати роман «451 градус за Фаренгейтом», написаний Реєм Бредбері.«451 градус за Фаренгейтом – температура, при якій загоряється і горить папір» - так починається повість.В ній розповідається про суспільстві, яке у більшості своїй не звикло мислити, аналізувати. Книги як джерело знань та розвитку розумових здібностей людини, заборонені. Люди навіть не намагаються знайти в них те багатство і новизну життя, яка закладена. Суспільство перетворилося в «купу попелу», сірого, бездушного. Під температурою 451 градус горять не тільки на аркуші паперу, книги, горять і життя людей, їх душі...«Спрощення світу» відбувається як внутрішньо, так і зовні. «Телевізійні стіни» — прототип сучасних плазмових панелей, які з'явилися на рубежі XX і XXI століття. Радіопередавачі типу «Черепашка» — аналог сучасних портативних плеєрів, перша модель якого з'явилася у 1979 році. В житті людей з повісті (Рей Бредбері представляв такими людей майбутнього) величезну роль відіграє телебачення.Телевізійні стіни замінюють їм сім'ю, роботу, природу. Через ці «стіни», які описує автор, люди майбутнього спілкуються один з одним. Можна вважати це з сучасним спілкуванням через skype і соціальні мережі. «Родичі» нагадують популярні сьогодні телепроекти.Справді, Рей Бредбері ніби передбачав майбутнє, пророчо дивився на час. У романі представлені різні моделі телевізорів — починаючи від величезних «телевізійних стін» і закінчуючи мініатюрними переносними екранами. У тексті згадується, що зображення передається на екран «у кольорі та об'ємі», тобто діє кольорове телебачення (його впровадження в США почалося в рік написання роману і завершилося 10-15 років, в 1960-е роки), що підтримує 3D-зображення.Сьогодні виникає питання, наскільки ці утопічні романи. Багато чого, що вважалося зовсім незбыточным на момент написання «451 градус за Фаренгейтом», сьогодні вже міцно увійшло в наше життя.Різниця між вибраними творами Хакслі і Бредбері в тому, що Хакслі не залишає надії на те, що суспільство стане на шлях виправлення, Бредбері ж навпаки, дає віру в те, що майбутнє буде щасливим.