Ця літературна епоха ознаменувалася розквітом української словесності та словесності інших народів. Література сприймалася не тільки як область художнього та народної творчості, наповнена яскравістю образів, повітряним красномовством і багатством слова, вона служила мудрим найчистішим джерелом для культурно-духовного розвитку, вдосконалення та збагачення внутрішнього світу людей. Вона проливалася світлом істини на реальну дійсність, була найпотужнішим двигуном розвитку суспільства, впровадження передових ідей боротьби за велике майбутнє.
Грізна буря історичних подій: скасування кріпосного права, буржуазні реформи, становлення капіталізму, важкі війни — випала на частку багатостраждальної України в цей період, знайшла своє відображення в творчих працях українських та зарубіжних поетів і письменників. Справедливість їхніх ідей і поглядів значною мірою визначала громадську свідомість того часу, від чого завоювали вони авторитет серед простого народу.
Багата спадщина класичного літературного мистецтва передавалася з покоління в покоління, створивши передумови для подальшого розвитку та просування літератури. Щодо зарубіжної поезії, то золотим піком другої половини XIX століття височіла творчість Миколи Олексійовича Некрасова (1821-1878). На прикладі його творів можна добре охарактеризувати усю поезію того періоду. Нагальною проблемою його поетичних творів були тяготи трудового народу. Насиченістю образів, силою, багатством і художністю слова Некрасов прагнув донести до освіченого читача, який має матеріальний достаток, сенс і глибину скорботи, злиднів пригнобленого соціальною нерівністю народу, поставити на величний п’єдестал справедливості простого селянина. Саме ця ідея лягла в основу поеми «Кому на Русі жити добре». Поетична діяльність Н. А. Некрасова була не тільки професією, вона набула відтінку патріотизму, святенності громадянського обов’язку і покликання перед своєю країною.
Поряд з поетичною діяльністю Н. А. Некрасов займався власною видавничою діяльністю. Під його керівництвом видавалася більша кількість періодики, серед якої особливою популярністю користувалися журнали «Современник», «Вітчизняні записки». На сторінках цих журналів вперше опублікувалися літературні статті і твори багатьох поетів, письменників і критиків, які з часом стали знаменитими.
Таким чином, лірика другої половини XIX століття відрізняється різноманітністю тем, літературних напрямів і великою кількістю обдарованих поетів.
Объяснение:
Насколько мне не изменяет память, то данный отрывок из произведения-пьесы Островского "Снегурочка". Царь Берендей, как литературный персонаж встречается обыденному читателю не первый раз, например в произведении Жуковского, да и вообще персонаж не самый последний в русском фольклоре. Но в пьесе Островского, царь Берендей, это человек знающий и мудрый. Народ его прислушивается, приветствует его как царя, как лидера. Про него можно с уверенностью сказать, что он - настоящий русский царь. А тот отрывок, который вы привели в пример, это диалог Царя с Бермятами. В котором Царь дает понять им, что нельзя думать и принимать решения на поверхностном уровне, что необходимо углубляться в корень проблем, что бы можно было действительно видеть всю ясность картины происходящего.
Поэтому, ответом на ваш вопрос будет - Мудреца.
Дориан Грей имеет очень красивую внешность и хороший характер. Его друг художник Безил хочет нарисовать его портрет. Во время рисования Дориан разговаривает с другом Безила и меняет свою точку зрения, он становится совсем другим человеком с другим мировоззрением. Дориан смотрел на свой портрет, нарисованный Безилом и пожелал ,чтобы юноша никогда не старел и его красота всегда оставалась при нем. А вместо него старел портрет. Так и случилось. Проходили года, но Дориан Грей не старел и оставался таким же молодым лет. За это время Дориан стал преступником и убил множество людей. стал злым и бесчувственным.Он продолжал творить зло. ведь он знал. что это отразится только на картине. Его портрет был уродливым. Вместо Дориана красовался злой старик. Дориан каждый день навещал свою злую копию. Он начал волноваться. что о его претуплениях узнают. И в один день он решил избавиться от портрета и вонзил нож в картину. Как только он это делал. Дориан превратился в старикашку , а картина стала первоначальной красотой. Власти пришли к Дориану, а вместо него нашли мертвое тело старика. а узнать. что это Дориан смогли только по его кольцу .Мораль в том, что невозможно скрывать долго свои злодеяния. Рано или поздно, все узнают,. какая у тебя на самом деле душа.
всё. надеюсь вышло слишком длинно. сама(сам) укороти.