у вірші кіплінга "якщо" ми звертаємо увагу на слова "тріумф" і "нещастя". недаремно кожне з цих слів написане у вірші з великої літери. вони — ключові у цьому творі. що такс "тріумф"? тріумф — блискучий успіх, торжество. антонімом до нього виступає слово"нещастя" — сумна подія. те, що ці слова у кіплінга стоять поруч — не дивно. тріумф і нещастя — це, як світло і тінь, день і ніч, любов і ненависть, народження людини і
іноді тріумфу людини передують трагічні моменти в її житті. трагедія може бути і після тріумфу.
згадаємо іспанських воїнів з а. міцксвича "альпухара". здавалося б, вони переможці, бо перемогли воїнів мусульманського короля альманзора в альпухарі. "бенкет між трупів почався в іспанців на альпухарських руїнах. здобич паюють, поділюють бранців, п'ють, утопаючи в винах". та, святкуючи перемогу, вони не знали, що поряд з ними стоїть їхня смерть — чума, яку приніс їм переможений альманзор.
перемога, тріумф іспанців обернулися для них нещастям, навіть смертю. а нещастя альманзора стало його тріумфом — вороги його загинули. завжди треба пам'ятати слова кіплінга про те, що тріумф і нешастя треба сприймати, "як дим і вітер на віку".
а ось іще один тріумфатор — цього разу з р. стівенсона "вересовий трунок". це "володар шотландський — жахались його вороги! " він пішов оружно на ліктів. а пікти славилися вмінням готувати вересовий трунок, який "за мед солодший, міцніший аніж вино". секретом варіння вересового трунку володіли двоє броварів — старий батько і його син — "хлопець отрочих літ". чому тільки двоє? тому що всі інші пікти "лежали під квітом червоним поснулі навік броварі". ці люди загинули від рук воїнів володаря шотландського. врешті-решт гинуть і останні броварі — батько і син, але перед смертю старий виявляє істинну величність духу. він жертвує своїм сином в ім'я збереження таємниці вересового трунку. і коли, стоячи перед ворогом, він вимовляє: "смерть мені не страшна, і вересового трунку зі мною помре тайна! ", то розумієш: тріумфатори — не переможці шотландські, а цей старий бровар, який за мить сам розлучиться з життям.
дивіться також
"якщо" (повний текст)
яким зображений світ у вірші? (та інші запитання)
біографія редьярда кіплінг
так тріумфатором став і гоголівський тарас бульба, який теж загинув. тріумфатором можна назвати і юнака з вірша рільке "пісня про правду". олекса, принижений, мовчазний і боязкий, наприкінці твору постає перед нами справжнім козаком, коли ладен пожертвувати власним життям в ім'я свободи батьківщини.
у вірші кіплінга "якщо" мені подобаються рядки:
якщо ти зможеш в пориві одному
поставить все на карту і програть,
а потім — все спочатку, і нікому
про втрати навіть слова не
я пригадую шолохівського солдата андрія соколова з оповідання "доля людини". перед обличчям смерті він був, коли стояв перед комендантом концтабору німцем мюллером. про нього, мюллера, у шолохова сказано так: "по-російськи говорив, як ми з тобою, та й ще на "о" налягав, наче корінний волгар". тисячі людей розлучилися з життям з волі цього "волгаря". він наставив зброю й на андрія соколова, але той виявив таку стійкість духу, що немилосердий мюллер відпустив його у барак та ще й їжу дав.
у вірші р. кіплінга з великої літери починаються ще три слова: "серце", "нерви", "жили". і це не випадково. цими словами поет характеризує сутність людини. коли вона візьме собі у супутники волю, людина вистоє у боротьбі. і тоді йому, цьому тріумфаторові, належатиме увесь світ.
Понятие чести актуально во все времена. Особенно в наши дни, когда все чаще можно встретить людей, для которых нравственность, моральные принципы , добросовестность , честность и порядочность являются пустым звуком . Не многие могут идти дорогой чести .Честно жить, быть благородным ,совершать нравственные поступки и делать это не иногда , а всю жизнь . Только про такого человека можно сказать , что он идет дорогой чести. Многие авторы в своих произведениях обращаются к теме чести. Чаще всего о чести и благородстве, на мой взгляд, писали авторы в 19 веке.
В мировой художественной литературе часто поднимается проблема чести. Так в произведении М.А. Шолохова «Судьба человека» говорится об Андрее Соколове, который во время войны выстоял, остался верным долгу и родине , не запятнал свою честь . Каждый прожитый день на войне –это уже подвиг . Разве не подвиг , когда Андрей шел в атаку не боясь смерти, смог выжить в немецком плену ? Когда фашист предложил выпить Соколову за победу Германии, тот отказался, тогда ему велели пить за свою погибель, на что Андрей проявил храбрость и выпил . Враги удивились мужеству, бесстрашию и чести русского солдата ,оставив его в живых