М.Ю. Лермонтов.Как многое меня связывает с этим чудесным поэтом.Когда я читаю его стихи, то как бы переношусь в таинственный мир, в котором важен каждый звук, каждое слово, каждое движение его души. В такой поэзии можно найти ответ на любой волнующий тебя вопрос. К ней обращаешься в трудные минуты жизни за советом, нравственным наставлением. Здесь можно найти что-то новое, ощутить то, что ты сам являешься частицей этого необъятного мира. Читая стихи Лермонтова, я всякий раз ловлю себя на мысли, что они не созданы человеком, а как бы возникли из самой природы, поэтому существуют вечно. В чем же секрет его поэтического дара? Я думаю, что он заключается в постоянном одиночестве Лермонтова, преследовавшем его с детства, поэтому стихи пронизаны глубоким отчаянием, болью и скрытой силой. Это энциклопедия чувств и переживаний, лирический дневник, в котором запечатлены самые незаметные изменения состояния души. Здесь и любовь, и отчаяние, и гнев, и скорбь, и грусть. М.Ю. Лермонтов. Именно он умеет найти слова лучше понять, что же творится у меня в душе, что происходит вокруг и как мне поступить в ситуациях, кажущихся безвыходными.Как часто бывает грустно и тоскливо от мысли, что нет рядом ни одного человека, который мог и хотел бы понять тебя, принять таким, какой ты есть. Но читая стихи М.Ю. Лермонтова — и вас становится уже двое, а значит, есть еще люди, умеющие понять и разделить твое состояние, просто ты их не замечаешь. Значит, все дело не в окружающих, а в тебе самом. Когда я беру в руки книгу стихотворений поэта, я погружаюсь в совершенно особый мир, волнующий и зовущий. Это происходит потому, что произведения поэта не поучают, не успокаивают, а пробуждают все чувства.
У стресовій ситуації в людині інколи прокидаються надлюдські можливості: мати, що рятує свою дитину, може перекинути автомобіль, підняти величезне дерево. Відомі випадки, коли підлітки, що не відрізнялися особливою фізичною силою, рятували тих, хто тонув, витягували з вогню дорослих людей, а тендітні медсестри виносили з поля бою ранених, у декілька разів важчих за них. Отже, ми наполягаємо на власній аргументації.Наш перший аргумент: на поведінку людини в екстремальній ситуації впливають психологічні особливості, а не характер.Ми продовжуємо використовувати поняття стрес у грі, тому що ви не заперечили цю дефініцію, а ми вважаємо, що саме вона дозволить провести нашу гру. Стрес — найважливіший фактор виживання, що дає людині силу відповісти на виклики долі, боротися з несправедливістю, не здаватися в скрутну хвилину, відчувати радість перемоги, красу життя, радість успіху. Є люди, що отримують насолоду від пережитих хвилин боротьби в екстремальній ситуації. Як приклад: гра в азартні ігри, стрибки з висоти, екстремальне водіння транспорту. Та це все призводить до поганих наслідків. Ви хочете сказати, що людина, яка водить швидко автомобіль, не може бути доброю, милосердною? Чому ж Дік Сенд, переживши страшні пригоди, все ж продовжує мріяти про море, кораблі?У стресових ситуаціях люди порізному виявляють себе: одні страждають, плачуть, інші зберігають спокій, можуть бути взагалі байдужими, хтось усміхається. В екстремальній ситуації одні люди здатні зібратися, проаналізувати, оцінити стан речей і розпочати діяти відповідно до обставин, а інші впадають у паніку, губляться. Невже про кузена Бенедикта можна сказати щось погане, невже риси його характеру не проявлялись протягом усього життя. Але, потрапивши в екстремальну ситуацію, він усувається від переживань, боротьби за життя, надіється на інших, що і так було передбачуваним.Наш другий аргумент: в усіх важливих подіях життя діє інстинкт любові. Бранці концтаборів до останнього боролись за життя, допомагали один одному, що дало змогу в нелюдських умовах не тільки вижити, але й зберегти людське обличчя. Тільки любов є основою життя. Любов стала стимулом особливих різдвяних подарунків в оповіданні ” Дари волхвів”, саме вона до вистояти героям у скрутних ситуаціях. “В усіх важливих подіях життя діє… інстинкт любові”,— вважав Поль Шарль Жозеф Бурже.Найповніше особистість розкривається в стосунках з іншими людьми. Тому в творах О.Генрі, Дж.Олдріджа досліджуються міжлюдські стосунки. Отже ми продовжуємо заперечувати, що екстремальна ситуація допомагає розкрити сутність людини.
