Достоевский "Униженные и Оскорбленные" есть тема, даже подтема "Честь и бесчестье". Князь обесчестил и осквернил Ихменевых, оклеветав их семью. И вообще, в книге князь показан как бесчестный человек, в то время, как главные герои люди чести. Дружба и вражда показаны хорошо в книге более популярной писательница Рейчел Мид "Академия Вампиров" между девушками Розой и Лиссой. "Любовь и разум"...Может, можно было бы назвать книгу Эрих Мария Ремарка "Триумфальная арка"? Роман потрясающий. Главный герой Равик и он разумом, умом он понимает, когда отношения заходят в тупик, но из-за зову сердца не всегда может поступить как надо. Опыт и ошибки - "Пятьдесят оттенков серого" :D Победа и поражение, может, если хорошенько задуматься, то можно назвать роман Пауло Коэльо "Алхимик". Парень, который ищет своё сокровище и в конце вроде терпит неудачу, но получается, что сокровище всё время было рядом с ним.
Мені здається, що шляхетність – це постійний стан душі людини. Воно або є, або його немає. І формується воно в дитячі роки. Важко й, напевно, не слід чекати шляхетних учинків від людини, що у дитинстві міг принизити однокласника, скривдити дівчинку, звалити свою провину на інший, відмовитися від своїх слів і не виконати обіцянки. Не може стати шляхетним людина, що сприймає батьків як людей, які просто зобов’язані створювати йому умови для щасливого дитинства (годувати, одягати, піклуватися, давати гроші). Від таких людей не дочекаєшся безкорисливої до Таких як звичайно в класі не люблять, хоча іноді їм вдається верховодити. А от по-справжньому скромне й шляхетне хлоп’я часто залишається непоміченими. Але тільки на них можна вважатися у всіх важких ситуаціях вжизни.
Недарма ж багато з людей люблять читати книги, або дивитися фільми про теперішніх героїв. Але треба не тільки захоплюватися ними, але й намагатися самим бути чесними, шляхетними, мужніми – тоді краще станемо ми й наше оточення!
