що в житті людини найцінніше? (за повістю ч. діккенса «різдвяна пісня в прозі»)
у житті людини багато цінностей, але все-таки є найголовніші, без яких жодна особистість не може уявити своє буття. звичайно, вони визначаються самою людиною залежно від її моралі, виховання, мети існування на цій землі.
прочитавши повість відомого ійського письменника ч. діккенса «різдвяна пісня в прозі», я замислилася, що ж таки є найціннішим у житті людини. для героя повісті, скруджа, найбільше значення мали гроші. але потім він зрозумів, що вони не приносять щастя.
незважаючи на величезне багатство, скрудж залишався самотнім. як виявилося, самотність не залишала героя усього життя. у дитинстві хлопчик був позбавлений батьківського тепла, піклування, родинного кола. він зрадив кохану, друзів. «один, як перст, на всьому білому світі», — такий сумний висновок прожитого життя.
чи була у скруджа можливість змінити своє життя? так, але він ніколи не замислювався над цим питанням. та коли побачив свій похорон, тоді й повернувся думкою до прожитих років. ця подія перевернула його душу. він зрозумів, що сам винен в усьому. скрудж вирішив змінитися, адже зробити це ніколи не пізно. і сталося це в різдвяну ніч.
уже вранці він наказав краще топити в конторі, підвищив бобу платню, дав грошей на лікування крихітки тіма, зробив подарунки усім кретчитам, роздавав гроші злидарям. та найголовніше, що зрозумів скрудж, це те, що сила людини не в грошах, а в сім'ї. для кожного родина — це опора й підтримка. як писав французький письменник xix століття а. монтерлан, «є вогнище має бути вогнищем, до якого ми завжди повертаємося».
і скрудж почав жити щастям інших людей, їм, ставши добрим, щедрим, милосердним. важко не погодитися зі словами німецького поета і філософа й. в. гете: «людина живе справжнім життям, якщо щаслива чужим щастям».
користувацький пошук
Мечты о героическом и прекрасном в рассказе М. Горького «Старуха Изергиль».
Жизнь М. Горького была необычайно ярка и представляется поистине легендарной. Сделала ее такой прежде всего неразрывная связь писателя с народом. Талант писателя сочетался с талантом революционного борца. Современники справедливо считали писателя главой передовых сил демократической литературы. В советские годы Горький выступал как публицист, драматург и прозаик. В своих рассказах он отражал новое направление в русской жизни.
Легенды о Ларре и Данко показывают две концепции жизни, два представления о ней. Одна из них принадлежит гордецу, который никого не любил, кроме себя. Надменный эгоист воображал, что он, сын орла, выше других людей, что ему все дозволено, дорога только его личная свобода. Но вольные люди отвергли индивидуалиста-убийцу, осудив его на вечное одиночество. Индивидуалисту Ларре контрастно противопоставляется герой второй легенды. Ларра ценит только себя и свою свободу, Данко же решил добыть ее для всего племени и погиб людей. Освещая путь вперед, смельчак сжег для людей свое сердце и умер, не прося у них ничего в награду себе.
Вместе с воспеванием подвига во имя счастья людей в “Старухе Изергиль” проявилась другая, не менее характерная черта горьковского творчества — обличение обывателя, мещанского стремления к покою. Подвиг Данко мог воодушевить юношей в их неустанном стремлении к свободе, и потому мещанин постарался погасить пламя, которое освещало дорогу людям вперед, хотя воспользовался его светом, оказавшись в темном лесу. У писателя еще не было отчетливого представления о классовой борьбе и социальных силах, которые смогли изменить существующий строй, но он чутко уловил революционные настроения, зреющие в народных массах, и отразил их в героико-романтических произведениях.
В своих рассказах Горький противопоставляет различные взгляды на человека, правду и ложь в жизни. Выходец из народных глубин, писатель при жизни воспринимался современниками как крупнейший деятель русской культуры.
Как то так