ответ: пропоную дібрати такі цитати до образу климка:
бідність: "климко йшов босий, у куцих штанчатах, старій матросці, що була колись голубою, а тепер стала сіра, та ще в дядьковій кириловій діжурці"; " удвох з дядьком кирилом, вiдколи осиротiв. жили вони в
залiзничному барацi при самiсiньких колiях".
працелюбність, жага до знань: "найбільша радість климка - покласти перед дядьком чепурно списані зошити, а самому заходитись поратися: винести миску з дьогтяною водою, витерти підлогу, де набризкано".
успіхи в навчанні: "ільки з письма інколи мав "посередньо".
вимушена самостійність, здатність у такому малому віці самостійно доглядати за собою: " їсти, прибрати в хаті, випрати одежину - він умів і сам".
доброта, співчутливість: "климко видлубав у кишені одну тридцятку і поклав бабусі у пеляну, а сам швидко пішов геть".
самовідданість: ", напнувшись надірваною плащ-палаткою, доки несли ноги", "а зараз треба мені назад, мене там ждуть…".
объяснение:
ответ: «зимовий етюд» належить до пейзажного виду лірики.
объяснение: що стосується підвиду, то це урбаністична лірика, тобто лірика міста. пейзажний елемент у творі «зимовий етюд» перебирає
функцію договорювання почуттів і думок. темою цього віршу є розповідь про красу вечірнього міста.ліричний герой вірша «зимовий етюд» настільки щирий і переконливий, що навіть будь-який читач змушений буде впустити у своє серце любов і тепло. «зимовий етюд» підпалий трішки туману і трішки інею, неба льодинку холодну — на шлях… вечір, мов казка, над україною казка, як вечір, аж синьо в очах… там, за тополями, за огорожами, де місто тікає на ніч в степи — все запорошене, все насторожене, вся україна заслухалась — і не спить… на початку цього вірша послідовно, немов з окремих частинок-штрихів, оформлюється загальна картина зимового вечора: туман, іній, холодна льодинка… але ліричний герой сприймає цей звичайний вечір як щось виняткове й небуденне. його душу наповнює радісне піднесення, навіяне красою рідної україни. воно образно виражається у грі слів: «вечір, мов казка» і «казка, як вечір». зі звичайного цей зимовий вечір перетворюється на казковий — коли все довкола стає загадковим, а герой сповнений передчуттям дива. не випадково у другій частині твору перед нами постає жива, немов справді казкова, картина природи. серед використаних автором художніх засобів переважає персоніфікація. цей засіб не лише сприяє поетичному олюдненню довкілля: «місто дихає у степи», «все насторожене», «україна заслухалась і не спить». усе, що помічає ліричний герой, живе в єдиному злагодженому ритмі, разом привабливий одухотворений образ батьківщини
Часть 1 глава 3 - письмо матери
5 часть глава 4 - признание