С титаном Прометеем, благодетелем человечества, мы уже встречались в поэме Гесиода «Теогония». Там он — умный хитрец, который устраивает делёж жертвенного бычьего мяса между людьми и богами так, чтобы лучшая часть досталась в пищу людям. А затем, когда разозлённый Зевс не хочет, чтобы люди могли варить и жарить доставшееся им мясо, и отказывается дать им огонь, Прометей похищает этот огонь тайком и приносит людям в полом тростнике. За это Зевс приковывает Прометея к столбу на востоке земли и насылает орла выклёвывать его печень. Только через много веков герой Геракл убьёт этого орла и освободит Прометея.
Потом этот миф стали рассказывать иначе. Прометей стал величавей и возвышенней: он не хитрец и вор, а мудрый провидец. (Само имя «Прометей» значит «Промыслитель».) В начале мира, когда старшие боги, Титаны, боролись с младшими богами, Олимпийцами, он знал, что силою Олимпийцев не взять, и предложил Титанам хитростью; но те, надменно полагаясь на свою силу, отказались, и тогда Прометей, видя их обречённость, перешёл на сторону Олимпийцев и им одержать победу. Поэтому расправа Зевса со своим бывшим другом и союзником стала казаться ещё более жестокой.
«Іліада» та «Одіссея» — енциклопедія стародавнього світу в найдавніший період. Невипадково філософ Платон назвав Гомера «вчителем усієї Греції». Здобутком епічних поем було те, що Гомерові вдалося показати найхарактерніше для греків як народу поета були настільки глибокими, а майстерність викладу такою досконалою, що вже давні греки впізнавали в усіх персонажах якісь свої риси — як позитивні, так і негативні. Тому Ахілл та Гектор, супротивники та суперники на епічному бойовищі, в очах греків ставали втіленням їхньої мужності та звитяги, патріотизму та бажання боронити батьківщину.«Іліада» й «Одіссея» створювалися в період, коли людство лише почало прокидатися від сну століть, народжувалося для справжнього людського життя, пориваючи з первісним світом. Річ, іцо виходила як витвір людських рук, вважалася незвичайною. Гомер щиро захоплюється кожною річчю, зупиняється, щоб докладніше розглянути її, добирає для її опису багато слів. Ось як він описує дрібничку — ключ від комори, де зберігається лук Одіссея: «…вигнутий тонко із міді ключ дуже гарний, із держальцем зручним слонової кості». Поет забуває про дію, величні подвиги та страждання і починає милуватися простими речами — доказом людської винятковості. Такий підхід до зображення дійсності прийнято називати наївним реалізмом Гомера. Наївний реалізм допомагає авторові зробити оповідь відкритою, щирою, переконливою, і ця щирість захоплює слухача. Гомер, як і олімпійські боги, може миттєво переміститися в будь-яку точку світу, побачити найпотаєм- ніпті глибини. Всі ці прийоми спрямовані на перенесення слухача в ідеальне минуле.
«Іліада» та «Одіссея» — енциклопедія стародавнього світу в найдавніший період. Невипадково філософ Платон назвав Гомера «вчителем усієї Греції». Здобутком епічних поем було те, що Гомерові вдалося показати найхарактерніше для греків як народу поета були настільки глибокими, а майстерність викладу такою досконалою, що вже давні греки впізнавали в усіх персонажах якісь свої риси — як позитивні, так і негативні. Тому Ахілл та Гектор, супротивники та суперники на епічному бойовищі, в очах греків ставали втіленням їхньої мужності та звитяги, патріотизму та бажання боронити батьківщину.«Іліада» й «Одіссея» створювалися в період, коли людство лише почало прокидатися від сну століть, народжувалося для справжнього людського життя, пориваючи з первісним світом. Річ, іцо виходила як витвір людських рук, вважалася незвичайною. Гомер щиро захоплюється кожною річчю, зупиняється, щоб докладніше розглянути її, добирає для її опису багато слів. Ось як він описує дрібничку — ключ від комори, де зберігається лук Одіссея: «…вигнутий тонко із міді ключ дуже гарний, із держальцем зручним слонової кості». Поет забуває про дію, величні подвиги та страждання і починає милуватися простими речами — доказом людської винятковості. Такий підхід до зображення дійсності прийнято називати наївним реалізмом Гомера. Наївний реалізм допомагає авторові зробити оповідь відкритою, щирою, переконливою, і ця щирість захоплює слухача. Гомер, як і олімпійські боги, може миттєво переміститися в будь-яку точку світу, побачити найпотаєм- ніпті глибини. Всі ці прийоми спрямовані на перенесення слухача в ідеальне минуле.
Потом этот миф стали рассказывать иначе. Прометей стал величавей и возвышенней: он не хитрец и вор, а мудрый провидец. (Само имя «Прометей» значит «Промыслитель».) В начале мира, когда старшие боги, Титаны, боролись с младшими богами, Олимпийцами, он знал, что силою Олимпийцев не взять, и предложил Титанам хитростью; но те, надменно полагаясь на свою силу, отказались, и тогда Прометей, видя их обречённость, перешёл на сторону Олимпийцев и им одержать победу. Поэтому расправа Зевса со своим бывшим другом и союзником стала казаться ещё более жестокой.