Байрон «Хотів би жити знов у горах» у перекладі Д.Паламарчука. Аналіз.
Вірш «Хотів би жити знов у горах» написаний дев’ятнадцятирічним Байроном у 1807 році, коли він був ще студентом Кембриджа. Цей вірш входить до першої збірки віршів молодого поета «Години дозвілля» (Hours of idleness).
Головна тема вірша – протест проти загальноприйнятних норм моралі тогочасної Англії.
Ідея – втеча з сьогодення до радісного світу минулого дитинства.
Вірш являє собою внутрішній монолог поета, який живе у духовній пустці, без любові та друзів. Такі самі ідеї турбували його сучасників. Тому поезія Байрона віддзеркалює основні проблеми того часу.
Художні особливості вірша:
Епітети: дитям безжурним, в морях суворих, хвиль розбурханих, Англії пихатій, грізний океан, вертепний галас, втіх нещирих, дух похмурий мій, небо грозове.
Порівняння: душа, мов птах прип'ятий; як мені з душного світу, мов голуб до свого кубла, у небо грозове злетіти.
Риторичні звертання: дай утекти мені, талане, на лано урвищ і горбів; То, Правдо, промінь твій жорстокий вернув мене у ниций світ; А ти, о Жінко, світоч вроди.
Риторичні запитання: Навіщо ж темрява ховає той знак останньої межі? Де ж друзів коло? Чом не склалась та приязнь вірна і свята?
Метафори: серце стало крижаним; тамує келих скорботу й біль; я серцем завжди сирота; в серці в мене стільки льоду; світ лукавства і облуди.
В рассказе А. П. Чехова “Мальчики” рассказывается, как семья Королевых ждет приезда сына Володи. Он приезжает и привозит своего друга Чечевицына. Все домочадцы радостно встречают Володю. Потом мальчики пьют чай. Отец Володи говорит, что скоро будет рождество. Три сестры Володи глядели на Чечевицына. Он был худой, с узкими глазами, молчаливый. Оба мальчика о чем-то думали. После чаепития стали делать украшения для елки. Володя с Чечевицыным рассматривали какую-то карту. “Пермь, Тюмень, Камчатка, потом Америка”, – говорил Чечевицын. Вечером Чечевицын остался один с девочками. Чечевицын спросил Катю: “ Читала ли она ли она Майн-Рида, знает ли она про бизонов и индейцев?” Он сказал, что его зовут: “ Монтигомо Ястребиный Коготь”. Старшие девочки проследили за мальчиками, выяснили,что они захотели убежать в Америку, сражаться там с тиграми, добывать золото. Девочки ничего не сказали матери. Володя был какой-то грустный. Утром девочки подслушали, как Чечевицын спрашивал Володю о том, поедет ли тот в Америку. Потом мальчики убежали. Их нигде не было. На следующий день их привезли, их задержали в городе. Отец Володи ругал обоих мальчиков. Чечевицына увезла его мать, он написал в Катиной тетрадке: “Монтигомо Ястребиный Коготь”.
Семья Королевых очень дружная, все вместе делают елочные украшения. Они радостно встречают Володю, обнимают, целуют, сестры визжат, отец кричит, когда он приезжает. Девочки не выдали потом Володю, не рассказали о том, что он задумал, что говорит об их хорошем отношении к брату.
