М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации
лиз87
лиз87
13.09.2022 02:32 •  Литература

Написать информацию про старинных книг?

👇
Ответ:
тата283
тата283
13.09.2022
История книги — это история технических новшеств, связанных с изготовлением книг. Эти новшества улучшали хранение текста, доступность информации, мобильность книги, уменьшали стоимость её производства. История книги связана с политическими и экономическими событиями, историей идей, историей религии.
4,7(11 оценок)
Открыть все ответы
Ответ:
NastikLoVe22
NastikLoVe22
13.09.2022
Какую роль сыграл эпизод ссоры на псарне в жизни троекурова и дубровского? я считаю, что в эпизоде ссоры на псарне троекурова некрасиво выглядят оба героя произведения а. с. пушкина "дубровский". хозяин псарни троекуров демонстрирует свою власть над окружающими, в том числе и над другом дубровским. он упивается возможностью всех высмеять, над всеми командовать, определять их взаимоотношения и одновременно демонстрирует принцип "только я - хозяин своих крепостных, больше мне никто не указ. как хочу - так и решу вопрос о их поведении". а дубровский некрасив проявлением зависти: " он не мог удержаться от некоторой зависти при виде сего великолепного заведения" и хмурился, тем самым портил настроение хозяину псарни троекурову. и то, и другое - отрицательные качества характера человека, с одной стороны - самолюбие, тщеславие, надменость, с другой - зависть и гордыня. никогда такие качества не приносили человеку пользы. так и здесь. троекуров понёс убытки: "лишился опытного и тонкого ценителя псовых достоинств и безошибочного решителя всевозможных охотничьих споров", нажил себе главных врагов в лице бывшего друга андрея гавриловича дубровского и его сына владимира, что обернулось для него многими неприятностями и даже угрызениями совести: "внезапное сумасшествие дубровского сильно подействовало на его воображение и отравило его торжество.. кирила петрович смутился. от природы не был он корыстолюбив, желание мести завлекло его слишком далеко, совесть его роптала". а старший дубровский заболел и умер, не стерпев обиды.
4,7(77 оценок)
Ответ:
23774947hhbhut
23774947hhbhut
13.09.2022

Объяснение:

Остап і Андрій, сини Тараса Бульби, після закінчення київської бурси повернулися додому. Їхній батько був "із числа тих корінних, старих полковників: весь був він створений для військової тривоги і відрізнявся грубою прямотою свого характеру". Він заздалегідь тішив себе думкою, як прибуде зі своїми синами на Запорізьку Січ, представить їх усім старим, загартованим боями товаришам, подивиться на їхні перші ратні подвиги. Спочатку Тарас Бульба хотів відправити Остапа й Андрія на Січ одних, але "побачивши їхню свіжість, рослість, могутню тілесну красу, загорівся воїнський дух його, і він наступного ж дня вирішив їхати з ними сам, хоча необхідністю для цього була тільки уперта воля". Вранці, попрощавшись зі старенькою матір'ю, козаки рушили в путь.

ІІ

Вершники їхали мовчки. Старий Тарас думав про давнє: "перед ним проходили його минулі роки, за якими завжди плаче козак, бажаючи усе життя залишатися молодим". Він думав про те, кого зустріне в Січі з колишніх товаришів.

Думки його синів були зайняті іншим. Старший, Остап, майже ніколи не думав ні про щось, "окрім війни та привільного пияцтва". У бурсі його вважали одним із найліпших товаришів, проте вчився він неохоче і чотири рази закопував свій буквар у землю, доки батько не поклявся, що Остап не побачить Запоріжжя довіку, якщо не навчиться всім наукам. Зараз Остап "був душевно розчулений сльозами бідної матері"; тільки це його бентежило і примушувало замислено опустити голову.

Менший брат його, Андрій, "мав почуття дещо жвавіші і якось більш розвинуті... Він також кипів жагою подвигу, але разом із нею душа його була доступна також іншим почуттям. Потреба кохання спалахнула в ньому жваво, щойно він проминув вісімнадцяте літо. Жінки частіше стали поставати в гарячих його мріях; він... бачив її щохвилини, свіжу, чорнооку, ніжну". Андрій старанно приховував свої почуття від товаришів, бо вважалося сороміцьким для козака думати про жінку і про любов, не покуштувавши битви. Одного разу, блукаючи вулицею, де жили малоросійські та польські дворяни, він "побачив красуню, якої ще не бачив зроду: чорнооку і білу, мов сніг, освітлений вранішньою зорею. Дівчина стояла біля вікна". Це була дочка ковенського воєводи, що тимчасово приїхав до Києва. Андрій бачив прекрасну полячку ще декілька разів, та незабаром вона поїхала. Саме про неї думав Андрій, понуривши голову і опустивши очі.

4,7(79 оценок)
Это интересно:
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ