...что есть красота и почему ее обожествляют люди? Сосуд она, в котором пустота, или огонь, мерцающий в сосуде? Н. ЗаболоцкийТо що ж таке краса? Про неї так багато написано, нею захоплювалися в усі часи. Може, це природа, може, душа, може, приваблива зовнішність, а може, любов?Ось що сказано про красу в тлумачному словнику Ушакова: термін «краса» утворено від слова «красивий». А «красивий, у свою чергу, – це той, що подобається своїм зовнішнім виглядом, що вражає зір правильністю обрисів, поєднанням тонів, співвідношенням ліній».На жаль, у сучасному суспільстві таке визначення краси стало ключовим. Телебачення та засоби масової інформації щосили пропагують свої ідеали краси. Людину перетворюють на бездумну ляльку, головні цінності якої — мати якомога кращий та дорожчий вигляд. Особливо страждає від подібного впливу молодь, копіюючи своїх телевізійних кумирів, у них формується зовсім інша система життєвих цінностей, де поняття краси обмежене лише фізичними проявами.Що ж таке справжня краса? Ось такі рядки є в вірші Н. П. Ашурова:Господь красою не обидел Ни мудреца, ни подлеца, Но красоту души увидеть Всегда труднее, чем лица.Як мені здається, краса — це передовсім внутрішній, душевний зміст, коли людина живе в любові й гармонії з навколишнім світом і з самою собою, займається улюбленою справою, допомагає близьким, і їй не потрібне чиєсь визнання, щоб відчувати себе щасливою. Духовна краса з першого погляду не помітна. Вона проявляється в словах та вчинках людини, у її ставленні до інших. Чуйність, доброта, підтримка, терпіння, щирість — ось неповний перелік якостей, притаманних духовно красивій людині. Така людина здатна помічати красу всюди — у природі, у творах мистецтва, в посмішці дитини, в душі перехожого.Як відомо, кожна людина бачить те, що вона хоче бачити. Ми звертаємо увагу на те, що домінує в нас. Відвернімося на мить від своїх проблем і погляньмо навколо, адже у світі стільки всього дивного і прекрасного. Краса присутня в усьому і скрізь, варто тільки захотіти звернути на неї увагу.
В старых летописях упоминается , что в Киеве правил Олег. Он сделал удачные походы на Царьград , в сторону Каспийского моря , освободив земли от набегов хазар , а для русских купцов заключил с Византией выгодный торговый договор . О князе Олеге было сложено много песен , легенд и преданий. Народ воспевал его мудрость , . Умение предсказывать будущее , его талант великолепного военачальника , умного , бесстрашного и находчивого . Например , когда греки перекрыли цепями Босфорский пролив , Олег поставил ладьи на колеса и привел войско к Царьграду . Великий поэт Александр Сергеевич Пушкин воспел подвиги князя Олега в " Песни о вещем Олеге". А. С. Пушкин рассказывает о нем как о былинного богатыря. Олег много делал походов , много боролся , но судьба берегла его . Пушкин любил и знал русскую историю , " перевода веков " . В легенде о князе Олеге и его коне поэта заинтересовала тема судьбы , неизбежности предначертанной судьбы . Но стихотворение не только об этом . В нем звучит и гордая уверенность в праве поэта на свободное следование своей мысли , и созвучная древнему представлению вера в то , что поэты - предвестники высшей воли .
Волхвы не боятся могучих владык , И княжеский дар им не нужен. Правдив и свободен их вещий язык И с волей небесною дружен . Правду нельзя ни купить, ни обойти. Олег избавляется , как ему кажется , от угрозы смерти , отсылает коня , который должен , по предсказанию кудесника , сыграть роковую роль. Но через много лет , когда он думает , что опасность миновала - конь мертв , - судьба настигает князя. Он трогает череп коня : С мертвой главы гробовая змея , Шипя , между тем выползала . Рассказанная А. С. Пушкиным легенда о славном князе Олеге наводит на мысли о том , что у каждого своя судьба , ее не обманешь , и друзей своих нужно любить , беречь и не расставаться с ними при жизни .
