Теоретичне значення роботи полягає у збагаченні уявлень щодо жанрово-стильових особливостей художньої прози В.Г. Короленка. На підставі поглибленого аналізу творчості письменника підтверджується думка про те, що він відкрив нові можливості художнього пізнання світу й людини. Доводиться, що синтез жанрових структур у творчості В.Г. Короленка відповідає найбільш характерним тенденціям літературного розвитку кінця ХІХ - початку ХХ століть, що його індивідуальна творча манера формувалася не лише у руслі розвитку традицій класичного реалізму, але й під впливом модерністських течій, зокрема, неоромантизму й імпресіонізму.
Практичне значення. Результати роботи можуть бути використані у практиці вузівського та шкільного викладання курсу російської літератури ХІХ - ХХ століття, у спецкурсах і спецсемінарах, присвячених творчості В.Г. Короленка, а також при підготовці навчальних посібників.
Апробація роботи. Дисертація обговорювалась на засіданнях кафедри зарубіжної літератури Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г. Короленка. Основні її положення викладені у доповідях на наукових конференціях, зокрема: VІІ Міжнародній науковій конференції «Гоголівські читання» (Полтава, 2004), VІІІ Міжнародній науковій конференції «Гоголівські читання» (Полтава, 2006), Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми загальної, германської, романської та слов'янської стилістики» (Горлівка, 2005), Кримській науковій конференції «Литература и русская глубинка» (Сімферополь, 2005), Всеукраїнській науковій конференції «Література в контексті культури» (Дніпропетровськ, 2005), Всеукраїнській науково-практичній конференції «VII Короленківські читання» (Полтава, 2009), Всеукраїнській науково-практичній конференції «VIII Короленківські читання» (Полтава, 2010), ІХ Міжнародному науковому симпозіумі «Русский вектор в мировой литературе: крымский контекст» (Саки-Євпаторія, 2010), а також на науково-практичних конференціях викладачів і студентів Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г. Короленка (2004-2006 рр.) і Полтавського національного технічного університету імені Юрія Кондратюка (2006-2009 рр.).
Публікації. Результати дисертаційного дослідження відображені у 12 публікаціях, у тому числі в 5 статтях, які опубліковані у фахових виданнях, зареєстрованих ВАК України.
ответ: 1. Гектор — центральный персонаж поэмы Гомера «Илиада». Сын царя Трои Приама, отца пятидесяти сыновей и пятидесяти дочерей. Муж Андромахи, дочери Гетиона, царя Фив, убитого Ахиллесам. В «Илиаде» Г. сопутствуют эпитеты «великий», «блистательный», «броне-блещущий», «шлемоблещущий». Он — главный защитник Трои, осажденной ахейцами, руководимыми Менелаем и Агамемнонам.
Нож смертоносный, щит велелепный, шлем четверобляшный.
2. В поэме используются такие глаголы как: идет, рвется, мечется, прорывается, убивает.
3. Ахилл не исполнил умирающего, т.к. выполнял долг.
4т в отличие от Ахилла, Гектор - обычный человек. Тело Ахилла не может поразить рука смертного. В единоборстве сталкиваются неравные силы, демон и человек. Характер Гектора поражает своей глубокой принципиальностью, для него самым важным является сражаться за родину и за свой народ. При всей своей религиозности, которую Гомер подчеркивает у него не раз, он предпочитает военные подвиги. Он не боится признавать своих военных ошибок и покрывает их своим героизмом.
5. О том, что Фетида, желая сделать Ахилла неуязвимым и дать ему бессмертие, по ночам закаляла его в огне, а днём натирала амброзией.
По другой версии, Фетида окунала сына в воды подземной реки Стикс, держа его за пятку, которая осталась уязвимой (отсюда выражение "ахиллесова пята"). Фетида была оскорблена вмешательством Пелея и покинула мужа, вернувшись в море.