Ермак вступает в неравную борьбу с природой, подобно героям античных трагедий. Здесь он сражается с несправедливостью. Но как человек может бороться со стихией? К тому же на нём слишком тяжкие доспехи, подаренные Иваном Грозным. У Ермака не остаётся сил на сопротивление. Он тонет, увлекаемый вниз царским подарком. Анализ "Смерти Ермака" Рылеева даёт представление о том, что именно считает автор причиной гибели своего героя. Несомненно, тяжёлые латы погубили Ермака. Принявший от царя дорогой подарок, казак погиб. Он променял свою свободу и убеждения на верную службу самодержавной власти. Как декабрист, Рылеев ставил проблему личной свободы особенно высоко. Он не считал службу царю и службу России тождественными понятиями. В анализе произведения Рылеева "Смерть Ермака" следует показать, как, восторгаясь героизмом Ермака Тимофеевича и его службой на благо родного государства, поэт негодует, видя, что казак не ценит свободу. Нет, не река погубила Ермака, а дары царские. Поэт заканчивает думу описанием бушующей стихии. Знакомые читателю строки теперь приобретают иной оттенок. Анализ "Смерти Ермака" Рылеева понять, что финал думы напоминает похороны павшего воина. Но в траурной процессии участвует только природа. Данное произведение, написанное в 1822 году, быстро приобрело невероятную популярность. Критиками был многократно выполнен анализ думы Рылеева. "Смерть Ермака" была фрагментарно положена на музыку, став песней, широко распространённой в народе.
Маці вырасціла, выпеставала трох дзяцей: Веру, Ніну і Сцяпана. Мы даведаліся, што ўсе яны добра ўладкаваліся, жывуць у горадзе, не адчуваюць сябе беднымі, а дапамагае маці толькі адзін Сцяпан. Вера і Ніна нават не адчуваюць сваёй віны за тое, што даўно не былі на магіле бацькі, забыліся туды дарогу. Не заўважаюць, што іх маці стала зусім старэнькай, а даглядае такую вялікую гаспадарку. I даглядае не для сябе, а для таго, каб дзеці, прыехаўшы, маглі чаго ўзяць. Пісьменнік не апісвае знешнасці сясцёр, а ўсю ўвагу надае адзенню малодшай сястры Ніны — белы плашчык, чырвоны берэцік, лакавыя чаравічкі. Яна прыехала не дамоў, а ў госці. Ці можна ў белым плашчыку і лакавых чаравічках дапамагчы маці па гаспадарцы? Канешне, не. Ды яна і не збіралася дапамагаць. Яе не ўразілі словы маці аб тым, што цяжка стала «цягнуць» гаспадарку — рукі ломіць і не хапае сіл. Але найбольш яскравы эпізод, які характарызуе ўсіх дзяцей — сцэна дзяльбы кабанчыка. «Смешна было глядзець, як маці бярэ з агульнай кучы кавалак, варочае яго з боку на бок, перакладае з рукі ў руку, гадаючы, каму пакласці, а сёстры і Коля ўважліва сочаць за матчынымі рукамі, маўчаць, ані слова — не да размоў...» Сясцёр і зяця турбуе толькі адно, каб толькі іх не абдзялілі. Адзін толькі Сцяпан заўважае, што маці недзе парэзала палец і ён, заматаны ў белую анучку, «падобны на белую каціную лапку». Аднаму Сцяпану няёмка, што маці ўсё мяса аддае ім, а сабе нічога не пакінула. Менш за ўсё маці думае пра сябе, а дарослыя дзеці нават не заўважаюць гэтага ў прагным жаданні атрымаць найлепшы кавалак.
З усіх дзяцей мне падабаецца Сцяпан. Толькі ён зразумеў сваю памылку і вярнуўся да маці. Ён не прымае жорсткасці і абыякавасці іншых дзяцей. Яму сорамна перад бацькам, што не спраўдзіў яго надзеі і з'ехаў у горад. Сцяпан — адзіны чалавек, якога і можна назваць сапраўдным сынам, а астатнія дзеці ўжо «страцілі святое штосьці», «ачарсцвелі душою».