Якщо розглядати вірші поетів і робити порівняння двох письменників, то хотілося б зауважити, що у Пушкіна і Лермонтова є подібності. Подібності їх творчості в тому, що поети з до слова намагалися пробудити людські душі. Автори використовують поезію не для самовираження, вони використовують творчість, щоб висвітлити вади. Для них це зброя за незалежність, зброя для боротьби за свободу і щастя. Їх творчість – це б достукатися до небайдужих. Це люди, яких турбувала доля народу. Це письменники-борці, яким було огидно таке поняття, як рабство
Однак, незважаючи на деякі подібності є і відмінності у творчості Пушкіна і Лермонтова. Це їх світовідчуття, яке вплинуло на їх творчість. Так, творчі роботи Олександра Сергійовича наповнені оптимізмом, твори сповнені надії і світла. У роботах Пушкіна немає трагічного звучання, в той час як у Лермонтова переважає самотність, незадоволеність простежується своєю долею.
Різна і любовна лірика. Здавалося б любов і тема кохання одна, але ось любов Пушкіна відрізняється від любові Лермонтова. Так, на відміну від Лермонтова, в любовній ліриці Олександра Сергійовича немає безвиході, тут тільки особисті переживання. Описані у Пушкіна почуття прекрасні, а печаль, яка також присутня, вона світла. А ось любов у Лермонтова приречена, відчувається лише невіра в щастя.
Обидва письменники часто розмірковували і на таку тему, як значення поета і його творчості. Ці роздуми видно в однойменних віршах під назвою Пророк. Так Пушкін у своєму вірші Пророк показав шлях перетворення звичайної людини, що прагне стати поетом. Він вбачає роль поета в тому, щоб пробуджувати все найкраще в людині. Лермонтов ж у своєму Пророка бачить, що роль поета в суспільстві втрачена. Там лише очі людей, що звернені на поета, а в них вади і злість.
Уже во внешнем облике Хлестакова Гоголь подчеркивает его незначительность – «молодой человек лет двадцати трех,тоненький, худенький, несколько приглуповат и, как говорят, без царя в голове, - один из тех людей, которых в канцелярии называют пустейшими». Хлестаков - мелкий чиновник, человек ничтожный,всеми попрекаемый.Его презирает даже собственный слуга Осип,его может оттаскать за вихры отец.Он беден и не работать так,чтобы обеспечить себе хотя бы сносное существование.Страх чиновников и петербургское платье Хлестакова превращают его удивительным образом в ревизора.Хотя сам он,живя в гостинице,и не собирался выдавать себя за важное лицо.Человек настроения,лишенный всяких что-либо предвидеть,он был озабочен, прежде всего, тем, как пополнить кошелек после проигрыша в карты, и как лишний раз пообедать, хотя бы в долг. Лишь в четвертом действии он догадывается, что его приняли за «государственного человека», чуть ли не за генерал-губернатора.И считается, что этому послужили его «петербургская физиономия» и костюм (об этом он пишет другу Тряпичкину).Однако Хлестаков быстро вошел в роль и,в конце концов, стал даже свысока разговаривать с чиновниками.При встрече с городничим – это трусливый, робкий, лживый человек.Но вот начинается диалог, и поведение Хлестакова очень быстро меняется.
Показательны здесь ремарки,определяющие нюансы диалога:кланяется, сначала немного заикается,но к концу речи говорит громко, храбрясь, стучит кулаками по столу.Интересно,как смелеет Хлестаков в своих замашках и запросах. Получив от городничего взятку, Хлестаков удивлен свалившимся на него деньгам и безумно рад, что опасность миновала, и его не отправят в тюрьму. У Амоса Федоровича он берет деньги только потому, что случайно их увидел,и его внезапно осенила мысль о возможности их получить. У почтмейстера брать деньги сомневается: «А вдруг не даст?» Но затем, решившись, просит у него взаймы.С Лукой Лукичем – уже не колеблется. С Артемием Филипповичем не церемонится, прося денег с Бобчинского и Добчинского требует «вдруг и отрывисто». А с купцами еще проще: можно взять и 300, и 500, и серебряный подносик прихватить в придачу.
Ведь лишь во сне
Приходишь ты ко мне
А утром сон уходит прочь
Тоскливо, грустно мне
А дни заботами полны
И некогда хандрить
Но вечерами... Ах, мечты...
Хочу с тобою быть
Люблю я ночь...
Ведь лишь во сне
Приходишь ты ко мне
звездам и луне,
Что помнят обо мне.