Они хозяева вишневого сада, того имения, где герои родились, выросли, казалось, были счастливы. Но можно ли их назвать настоящими хазяевами вишневого сада? Нет, нельзя, хотя они иногда вызывают сочувствие к себе.
Раневская добрая, щедрая, обаятельная, эмоциональная женщина. Но она беспечна, непрактична, к неё слова расходятся с делом. Она нерешительна; не может распоряжаться не только имением, но и своей судьбой.
Она любит вишневый сад как свое как символ прекрасного и доброго её сердцу. Но сделать что-то для того, чтобы имение, она не может. Она надеется, что ей Лопахин, ярославская бабушка, даже Гаев.
Акутагава Рюноске народився 1 березня 1892 року в Токіо. Його початковим прізвищем було Сінбара. Батько майбутнього письменника торгував молоком, мав власні пасовища на околиці Токіо. Мати належала до родини Акутаґава, в якій згодом виховувався знаменитий письменник: звідси і прізвище. Рюноске з'явився на світ, коли батькові було сорок два роки, а матері — тридцять три. За давнім японським звичаєм, якщо дитина народилася, коли батькам було за тридцять років, то це вважалось поганою прикметою для дитини. Тому батьки зробили вигляд, ніби хлопчика їм підкинули, і віддали його на виховання в будинок старшої сестри матері, яка хоча і була заміжня, але дітей не мала. Згодом мати хлопця тяжко захворіла, втративши глузд через смерть старшої дочки, тому його виховували у домі дядька матері, де згодом всиновили.
