Формування характеру підлітка; вплив на його поведінку та світоглядні позиції сім’ї, школи, середовища тощо. Змужніння й дорослішання дитини як розширення її життєвого досвіду: поступової «належності до світу», де більша відповідальність, «де ніхто не має права легковажно, безвідповідально й нерозсудливо ставитися до життя», де суворіші закони та випробування. Самореалізація дитини. Стосунки ровесників (перше кохання й протистояння, суперництво друзів і самоствердження). Діалог поколінь, батьків і дітей, їх стосунків. Морально-етичні проблеми (чесність, підлість, байдужість, безвідповідальність та ін.). Як бачимо, це проблеми вічні, хоч вони і накладаються на реалії тієї чи іншої епохи. Ніна Бічуя в цьому тексті звела ці реалії до мінімуму. Тільки окремі деталі свідчать про те, що зображувані події розгортаються на тлі повоєнного життя радянської країни. Поза текстом залишаються диктовані режимом правління злободенні проблеми того часу, ідеологічна заангажованість. Винятком є хіба що сцена суду над дитиною, яка відбувається в умовах радянської школи. Авторка займає однозначну позицію в зображенні цього явища. Але хіба в наш час діти не стають свідками, а то й жертвами загального осуду, підступності ровесників, протистояння в шкільному колективі? На жаль, подібні явища мають місце в сучасному суспільному житті.
Объяснение:
Аналіз новели “Момент” Володимира Винниченка
Момент щастя — миттєвий: закохані тут же розлучаються навіки, адже щастя, за Винниченком, — це «свободна воля», воля від тягаря й обов’язку, що є наслідком тривалих стосунків. Аналіз новели “Момент” Володимира Винниченка буде корисним для всіх, хто вивчає цей твір і хоче краще засвоїти тему.
Рік написання: 1909.
Літературний рід: епос.
Жанр: новела.
Тема: історія короткої любові між революціонером і панною в ризикованій для життя ситуації.
Головна ідея: оспівування почуття кохання; усвідомлення скороминущості щастя.
Головні герої: революціонер, панночка Муся, контрабандист Семен Пустун.
Проблематика
життя і смерті
миті як частини вічності
сенсу щастя людини
порівняння природної сутності людини і моралі, нав’язаної суспільством
Символічні образи
поле (символ свободи, життя, народження й росту);
ліс (символ ворожої стихії (у момент небезпеки) або свободи й кохання (у момент щастя);
комашки (символ відсутності обмежень і правил);
зелені мушки, ворон (символ смерті)
кордон (символ межі між життям і смертю).
Час подій: літо, утім точно не визначений, мов у позачассі.
Місце подій: село на кордноні — кордон, утім точно не визначене.
Композиція
Шехерезада у в’язниці розповідає історію про момент любові (пролог)
Шехерезада їде із Семеном Пустуном (експозиція)
прохає Семена до терміново переправитися через кордон — Семен попереджає, що можуть убити — Шехерезада уявляє себе мертвим, йому смішно — зустріч Шехерезади в повітці з панною (зав’язка)
у селі облава — панна у Шехерезади револьвера — Шехарезада й панна терміново тікають самотужки до кордону — дорога через поле, зближення — рух лісом, відчуття близькості — панна Шехерезаду в разі її смерті передати послання «Мусю вбито на кордоні. Вмерла так, як вмирають ті, що люблять життя”. Більше нічого…» (розвиток дії)
Шехерезада й панна перебігають через кордон під кулями, страх (кульмінація)
живі, щасливі — Шехерезада зізнається в любові — панна цілу ніколи її не шукати, бо щастя «ось воно, мить» (розв’язка).
Сюжет
Революціонер зустрічається з панночкою в клуні перед спланованим нелегальним переходом через кордон. Панночка так само тікає від переслідування поліції. Герой закохується в панночку — і читач стає свідком народження й розвитку високого почуття.
Молоді люди переживають страшний, екстремальний момент: перебігаючи прикордонну смугу під обстрілом, вони уникають смерті і як переможці святкують радість життя.
Історія кохання в новелі психологічно витончена, світла й прекрасна, але й печальна, адже герой новели залишається наодинці з мукою осиротілого щастя, яке спалахнуло було на мить (звідси й назва новели «Момент») — і зникло разом із чарівною панною.
У цій новелі В. Винниченко використав увесь арсенал імпресіоністичних засобів. Колористика твору концентрує в собі сонячні барви, лісову зелень, небесну блакить; багатство зорових і слухових образів увиразнює пейзаж, творить тло, на якому розгортаються події в новелі. Штрихова імпресіоністична техніка передачі вражень головного героя (а розповідь ведеться від першої особи) ніби виплітає малюнок душевного стану закоханого.
Усе навколишнє читач «бачить» і сприймає через внутрішній світ головного героя. Момент щастя — миттєвий: закохані тут же розлучаються навіки, адже щастя, за Винниченком, — це «свободна воля», воля від тягаря й обов’язку, що є наслідком тривалих стосунків. Справжнє щастя — у миттєвому захваті.
У цій новелі чітко ться доволі відверте протиставлення усталеної, традиційної моралі з її суворими, а то й пуританськими приписами природності й принадності душевних і тілесних поривань двох молодих людей. Емоційно звучить у новелі й піднесений, і мінорний водночас апофеоз «великому, прекрасному процесу життя», частка якого і ліс, і бджоли, і пташки, і «сплетені коханням метелики», і юнак та дівчина, які ніби розчиняються в зеленому рухливому царстві природи.
Спалах почуттєвої любові в природі — момент, найвища точка буття. Людина перетворює свято кохання на побутовий елемент щоденного життя. Звідси і рівень оцінки:
«Щастя — момент. Далі вже буденщина, пошлість».
Ідеальну модель поведінки всього живого в природі Муся окреслює так:
«Єсть якісь метелики. Вони вмирають серед кохання».
Пропозиція панни скористатися цією моделлю, перенісши її з рівня біологічного на рівень духовний («наше кохання повинно вмерти зараз»), з розумінням сприймається героєм. Муся стає Дамою, а юнак благочестивим, шляхетним лицарем:
«Я схопив краї її сукні, поцілував і випустив».
Объяснение:
В центре изображен Илья Муромец, выходец из славного города Мурома. Он всматривается вдаль. Ни один враг не сможет пройти от пристального взора богатырей. Хоть надвигаются тучи и опасность, защитников ничто не может испугать. Илья большой, мужественный и сильный, уверенный в себе. Для него тяжелая булава, словно перышко. На счету бывалого воина много побед. Не одного врага положила его блестящая булава и длинное копье. По правую руку другой защитник Добрыня Никитич. Он младший, но и опытный вояка. Его рука держит грозный меч. Он всегда готов защищать родную землю. По левую руку от Муромца - молодой Попович. Хоть и лет ему не много, но заметна его ловкость и отвага. На лице не видно ни капли испуга. Далеко летят его стрелы и точно попадают в цель.
На головах рати князя блестящие шлемы. Надежные своей прочностью доспехи защищают их от вражеских стрел. Вороной, белый и рыжий кони, как три брата, верно, служат воинам. Они сильны, сыты и находятся в хорошей боевой форме. Видно, что богатыри заботятся о них.
Далекий горизонт позади воинов подчеркивает величавость и значимость защитников. Пастельная палитра делает героев картины живее, зритель забывает, что перед ним мифические персонажи былин.
Народ русский может спать спокойно, когда в дозоре стоят отважные защитники: Илья Муромец, Добрыня Никитич и Алексей Попович. Глядя на богатырей невольно понимаешь, что этот дозор действительно сможет тебя защитить и с ним нечего боятся. Можно посоветовать всем, посмотреть на эту картину, чтобы оценить высокое мастерство художника. Который смог передать не только величие русского богатыря, но и гордость за наших предков.