1. І щоб після цього Мартин Боруля, уродзоний шляхтич, записаний во 2-ю часть дворянської родословної книги, подарував якому-небудь приймаку Красовському свою обіду? Та скоріще у мене на лисині виросте таке волосся, як у їжака, ніж я йому подарую.
2. Дам сто двадцять! Тілько ж і накрутіть йому;
щоб нюхав, чхав, щоб… Усі закони виставте!
3. Поки був чоловіком — і не вередував, а паном зробили — чорт тепер на нього й потрапе
4. Он що! Я тебе, Мартине, не пізнаю: поки ти не ганявся за дворянством, був чоловік, як і всі люде; тепер же десь тебе вкусила шляхетська муха і так дворянство у тебе засвербіло, що ти рівняєш себе з Красовським…
5. Не сердь мене, бо я порву на собі всю одежу!.. Чуєш?.. Здуріла дівка, ще й не розгляділа добре благородного жениха, а вже ерегується! Та жених такий, що хоч би яка панночка, то з охотою пішла б за нього, — от приїде, то побачиш!.. А про Миколу і не думай! Та я скоріще вб’ю тебе, ніж віддам за мужика; я тебе з дому вижену, я тебе!.. Та я не знаю, що зроблю!..
6. Нащо Вже я, от, здається, зовсім вибився на дворянську линію, а не можу уранці довго спать — боки болять, а треба привчаться! Воно якось так зовсім другу пиху тобі дає. Прийшов хто рано, чи там яке діло по хазяйству, а ти спиш!
7. Не треба, згоріло! Все згоріло, і мов стара моя душа на тім огні згоріла!.. Чую, як мені легко робиться, наче нова душа сюди ввійшла, а стара, дворянська, попелом стала. Візьми, Омельку, попіл і розвій по вітру!..
1. І щоб після цього Мартин Боруля, уродзоний шляхтич, записаний во 2-ю часть дворянської родословної книги, подарував якому-небудь приймаку Красовському свою обіду? Та скоріще у мене на лисині виросте таке волосся, як у їжака, ніж я йому подарую.
2. Дам сто двадцять! Тілько ж і накрутіть йому;
щоб нюхав, чхав, щоб… Усі закони виставте!
3. Поки був чоловіком — і не вередував, а паном зробили — чорт тепер на нього й потрапе
4. Он що! Я тебе, Мартине, не пізнаю: поки ти не ганявся за дворянством, був чоловік, як і всі люде; тепер же десь тебе вкусила шляхетська муха і так дворянство у тебе засвербіло, що ти рівняєш себе з Красовським…
5. Не сердь мене, бо я порву на собі всю одежу!.. Чуєш?.. Здуріла дівка, ще й не розгляділа добре благородного жениха, а вже ерегується! Та жених такий, що хоч би яка панночка, то з охотою пішла б за нього, — от приїде, то побачиш!.. А про Миколу і не думай! Та я скоріще вб’ю тебе, ніж віддам за мужика; я тебе з дому вижену, я тебе!.. Та я не знаю, що зроблю!..
6. Нащо Вже я, от, здається, зовсім вибився на дворянську линію, а не можу уранці довго спать — боки болять, а треба привчаться! Воно якось так зовсім другу пиху тобі дає. Прийшов хто рано, чи там яке діло по хазяйству, а ти спиш!
7. Не треба, згоріло! Все згоріло, і мов стара моя душа на тім огні згоріла!.. Чую, як мені легко робиться, наче нова душа сюди ввійшла, а стара, дворянська, попелом стала. Візьми, Омельку, попіл і розвій по вітру!..
ответ:Иван крестьянский сын - это герой русской народной сказки. Ещё будучи мальчиком малым Ванюша разгадал сон царя и взялся добыть для него коня волшебного, победив змея с 12-ю головами. И такой могучий был Иван, что не мог найти себе лошадь, которая выдержит его силу. Лишь доброе сердце и умение признавать свои ошибки, когда Иван повинился перед незнакомым стариком богатырю отыскать себе достойного жеребца. Это очень важные качества для будущего героя, владеющего великой силой.
После этого поехал Иван и убил сыновей змея, а затем и его самого. В этом эпизоде показано умение могучего богатыря сражаться на равных с чудищами лютыми.
Затем Иван превратился в кота и подслушал, что замыслили змеиха и три её снохи. Тут показана мудрость Ивана.
Далее у крестьянского сына отобрали змеевого коня, но он прислушался к совету незнакомого калеки и три года перевозил людей через речку бесплатно. Здесь мы видим отсутствие гордыни у Ивана, его целеустремлённость и готовность идти к намеченной цели, невзирая ни на что.
У крестьянского сына получилось вернуть и змеева коня и царевну, которую ранее пришлось обменять на этого самого коня. Тут раскрывается удачливость Ивана.
Очевидно, что в этой сказке пред нами предстаёт образ настоящего богатыря: отважного, доброго, настойчивого и мудрого. Иван - это герой из простого народа, которому всё по плечу.
Объяснение: