Леся Українка працювала переважно в жанрі драматургії. За відносно короткий час (1896 – 1913 рр.) написано понад 20 драматичних творів, які стали новим явищем в історії української драматургії. Актуальні ідеологічні, філософські, морально‑етичні проблеми сучасності виражались у нетрадиційних для української драматургії образах і сюжетах, взятих із світової літератури, історії, міфології. Надаючи нового трактування світовим образам письменниця збагачувала не лише національну, а й світову літературу. Хвилюючі теми суспільної активності людини, відповідальності відображено у поемах «Одержима», «Вавілонський полон», «Касандра», співвідношення свободи і влади – у поемі «Кам’яний господар», переконання обов’язку і вчинку – у поемахрелігійних сюжетів «На полі крові», «Руфін і Присцілла».Вершиною творчості Лесі Українки стала драма «Лісова пісня», яка утверджує людську мрію, високі почуття, перемогу краси життя над бездуховністю.Драматичні твори української письменниці Лесі Українки ставлять на сценах театрів вітчизняних та за кордоном. За мотивами драми «Лісова пісня» композитор М. Скорульський створив балет, композитор В. Кирейко – оперу. Твір двічі екранізували.
Объяснение:
Перед сражением русская армия "молча, долго отступала", все "боя ждали", построили редуты, принесли присягу, ночью перед сражением готовились: "кто кивер чистил", "кто штык точил", а "француз ликовал".
Сначала командир призывает их умереть за Москву, затем они видят французов, которые "двинулись, как тучи", начался страшный бой, который закончился победой русских "отступили басурманы").
Старый солдат изображает своих товарищей, командира и французов.
Для него это самое главное событие в жизни: это сражение определяет, как должен поступать каждый русский солдат, является критерием смелости, отваги, русской мощи.
В словах ветерана звучит укор молодому поколению: "богатыри — не вы!", он приводит слова командира, как надо поступать русскому солдату: "Умрём же под Москвой, как наши братья умирали!" и наказывает "клятву верности сдержать".
