Нам важко навіть уявити світ, в якому немає книги. До неї ми звикли з самого дитинства, вона розкривала перед нами дивовижні таємниці життя та давала корисні поради у важку хвилину, вчила нас розуміти самих себе.
Найважливіше призначення книги – зберігати знання, накопичені віками, і передати їх наступним поколінням. Завдяки цьому став можливий стрімкий прогрес людства в останні століття в галузі науки. Більшість наукових відкриттів робиться на основі раніше накопиченої й систематизованої інформації, результатах дослідів з усіх куточків світу. Знання, що ми отримуємо їх із книг, дозволяють нам рухатися вперед, не витрачаючи час на відкриття того, що вже комусь відомо. Книзі ми завдячуємо тим, що й сьогодні можемо насолоджуватися шедеврами давньої літератури. Як влучно пише І. Франко:
Книги - морська глибина, Хто в них пірне аж до дна, Той, хоч і труду мав досить, Дивнії перли виносить.
Спілкування з книгою допомагає людині розвиватися та вдосконалюватися. Адже для того, щоб зрозуміти зміст, який автор прагне донести до читача, треба читати вдумливо, уважно, підключати свій власний досвід, вміти аналізувати інформацію. І якщо читачеві це вдається, то перед ним розкривається цілий світ цікавих подій, глибоких душевних переживань, інтелектуальних відкриттів.
У всі часи до книги ставилися як до святині. Колись, ще до винайдення технології друку, книги переписувалися вручну, а їхні обкладинки оздоблювалися позолотою і дорогоцінним камінням. Книгою книг по праву вважається Біблія – давня і вічна скарбниця людської мудрості на всі випадки життя, що дійшла до нас крізь непросту історію двох тисячоліть. Викладені в ній принципи життя актуальні й сьогодні.
Книга, написана багато століть назад, допомагає нам пізнати світогляд і мислення наших далеких предків, розкриваючи тим самим секрети людської сутності. Завдяки книгам ми можемо прослідкувати еволюцію світогляду людини, суспільного устрою, етичних норм. Книги зберігають всю відому історію нашого існування на Землі.
Сьогодні книга дещо втрачає свої позиції по відношенні до інших високотехнологічних засобів комунікації. Але, на мою думку, в цьому немає нічого поганого. Електронні книжки, які можна знайти в Інтернеті, значно полегшують і прискорюють доступ до потрібної людині інформації. А прихильників читання традиційних книжок завжди буде багато, адже спілкування з друкованою книгою викликає особливе відчуття, ніби спілкуєшся з живою людиною.
Бородинское сражение стало для многих героев романа Толстого "Война и мир" моментом истины ,который высветил ярче присущие героям черты характера .Мы видим бесстрашие Пьера ,сугубо гражданского человека , на Бородинском поле .Мы узнали ,как получил смертельную рану А.Болконский ,не позволивший себе при своих солдатах броситься на землю ,чтобы от снаряда ..Мы наблюдаем ,как самоотверженно и просто исполняют свой долг русские солдаты . Мы видим и полководцев :Наполеона и Кутузова .Как они ведут себя во время Бородинской битвы ? И как изобразил их великий Толстой ? По - разному показаны нам во время Бородинской битвы главнокомандующие армий :Наполеон и Кутузов Толстой не любил Наполеона ,и считается ,что изобразил его в романе недостаточно объективно .Но вот таким видим и мы французского полководца .Тот любил производить впечатление на своих подчинённых .Это было для Наполеона очень важно.Накануне боя он картинно разглядывал портрет сына .присланный из Парижа .Он отказался завтракать ,давал распоряжения ,посылала приказы .Одним словом ,вёл бурную деятельность .И хотя Император простыл и сидел отёкший и с красным носом ,он всё равно беспокоился о том ,какое производит впечатление на окружающих .Но все ухищрения ,всё военное мастерство ,вся мощь французской армии разбивались о непоколебимую стойкость и мужество противника. И Наполеон с ужасом начинал понимать ,что он проигрывает сражение.Он напряжённо - деятелен ,бесконечно рассылает адъютантов ,одевается ,переодевается ,принимает посланцев из Парижа ,отдаёт распоряжения .диктует приказы ,дважды объезжает позицию и . т .д .Но с некоторого момента Наполеон уже не думает о том ,какое он производит впечатление ,его фантастический мир вечного успеха ,удачи ,неуязвимости ,сменяется реальным миром .в котором ему пришлось признать ,что Кутузов ,как полководец ,превзошёл его . Если для Толстого Наполеон - воплощение суетности ,то Кутузов ,по мнению писателя ,спокойно отдаётся воле событий .Кутузову посвящена при описании Бородино всего одна глава ( тогда как Наполеону -7) Как же Толстой рисует Кутузова в Бородинской битве ? Очень правдиво ."В длинном сюртуке на огромном толщиной теле ,с сутулой спиной ,с открытой белой головой и с вытекшим ,белым глазом на оплывшем лице "-таков Кутузов перед Бородинской битвой ."Опустившись на колени перед иконой ,он потом не мог встать от тяжести и слабости " Толстой много раз подчёркивает физическую немощность полководца.Но это только усиливает впечатление духовной мощи ,исходящей от него .Он преклоняет колени перед иконой .сознавая торжественность настоящей минуты .А вот Кутузов во время битвы ."Он сидит ,понуря седую голову и опустившись тяжёлым телом на покрытой ковром лавке ".Он не делал никаких распоряжений ,а только соглашался или не соглашался на то ,что предлагали ему "Кутузов вроде дремлет.Ему тоже приносят донесения ,но он ,выслушав их ,не отдаёт никаких приказаний .Только рассылает адъютантов ,узнать ,какие дела на фронтах и нельзя ли чего сделать ( просит узнать у Ермолова ) Но когда он узнает ,что войска разбиты и бегут ,он ,нахмурившись ,кричит :"Как вы смеете ...и снова кричит ,задыхаясь ,чуть не плача ,крестится и говорит :"Неприятель побеждён .и завтра погоним его со священной земли русской "В разгар событий он ( в отличие от Наполеона )" с трудом жевал жареную курицу и почти заснул на своей скамье .Но он знал то ,чего не знал Наполеон :что "решают участь сражения не распоряжения главнокомандующего ,не место ,на котором стоят войска ,не количество пушек и убитых людей ,а та неуловимая сила ,называемая Духом войска" ,о которой говорили Пьер с Андреем накануне Однако ,получив донесения о прорывах во время битвы и победах на флангах ,Кутузов отправляет депеши во все подразделения ,чтобы поднять боевой дух армии.Этот боевой дух ,по мнению писателя, и определил нравственный исход сражения .Русские стояли ,несмотря на то ,что вражеские снаряды вырывали солдат целыми отрядами .Вот с этого момента Наполеон и вся его армия начали испытывать "чувство ужаса перед тем врагом ,который ,потеряв половину войска ,стоял так же грозно в конце ,как и в начале сражения".Люди защищали свою святую землю .На французов "в первый раз под Бородиным была наложена рука сильнейшего ДУХОМ противника ". Так показаны полководцы во время Бородинской битвы .И мы видим ,на чьей стороне симпатии автора романа .Мы гордимся своей страной и своим народом и главнокомандующим Кутузовым ,в далёком 1812 году не отдавшими родину на растерзание врагу
Барыня - женщина предпенсионного возраста, мучимая климаксом, покинутая сыном, вынужденная держать дворника-инвалида. Муму - мелкая собачка-дрянь, избалованная и заласканная Когда барыня, увидев хорошенькую собачку, хотела погладить Муму, псинка на нее зарычала и чуть не цапнула. Тонкая душевная организация стареющей женщины не вынесла этого, барыня слегла, перед этим Уберите собаку" Глухонемой придурок-дворник-инвалид все не так понял, и утопил Муму. Муму восстала. Герасим снова утопил ее. Муму пришла за ним в полнолуние в тине и водорослях. Герасим вбил ей осиновый кол промеж глаз, бросил под поезд, и снова утопил. Потом ушел в деревню Узнав, что инвалид порешил хорошенькую собачку (злобную тварь) барыня снова слегла, и вскоре скончалась. Ночами ее призрак бродит по улицам уездного города Н. , бросается обнимать маленьких собачек, и душит их окоченевшими руками до смерти. Потом расстраивается
Нам важко навіть уявити світ, в якому немає книги. До неї ми звикли з самого дитинства, вона розкривала перед нами дивовижні таємниці життя та давала корисні поради у важку хвилину, вчила нас розуміти самих себе.
Найважливіше призначення книги – зберігати знання, накопичені віками, і передати їх наступним поколінням. Завдяки цьому став можливий стрімкий прогрес людства в останні століття в галузі науки. Більшість наукових відкриттів робиться на основі раніше накопиченої й систематизованої інформації, результатах дослідів з усіх куточків світу. Знання, що ми отримуємо їх із книг, дозволяють нам рухатися вперед, не витрачаючи час на відкриття того, що вже комусь відомо. Книзі ми завдячуємо тим, що й сьогодні можемо насолоджуватися шедеврами давньої літератури. Як влучно пише І. Франко:
Книги - морська глибина,
Хто в них пірне аж до дна,
Той, хоч і труду мав досить,
Дивнії перли виносить.
Спілкування з книгою допомагає людині розвиватися та вдосконалюватися. Адже для того, щоб зрозуміти зміст, який автор прагне донести до читача, треба читати вдумливо, уважно, підключати свій власний досвід, вміти аналізувати інформацію. І якщо читачеві це вдається, то перед ним розкривається цілий світ цікавих подій, глибоких душевних переживань, інтелектуальних відкриттів.
У всі часи до книги ставилися як до святині. Колись, ще до винайдення технології друку, книги переписувалися вручну, а їхні обкладинки оздоблювалися позолотою і дорогоцінним камінням. Книгою книг по праву вважається Біблія – давня і вічна скарбниця людської мудрості на всі випадки життя, що дійшла до нас крізь непросту історію двох тисячоліть. Викладені в ній принципи життя актуальні й сьогодні.
Книга, написана багато століть назад, допомагає нам пізнати світогляд і мислення наших далеких предків, розкриваючи тим самим секрети людської сутності. Завдяки книгам ми можемо прослідкувати еволюцію світогляду людини, суспільного устрою, етичних норм. Книги зберігають всю відому історію нашого існування на Землі.
Сьогодні книга дещо втрачає свої позиції по відношенні до інших високотехнологічних засобів комунікації. Але, на мою думку, в цьому немає нічого поганого. Електронні книжки, які можна знайти в Інтернеті, значно полегшують і прискорюють доступ до потрібної людині інформації. А прихильників читання традиційних книжок завжди буде багато, адже спілкування з друкованою книгою викликає особливе відчуття, ніби спілкуєшся з живою людиною.