Конец любого произведения призван прежде всего подвести итог, поставить точку во всех перипетиях сюжета и если произведение нравоучительное обязательно содержит в себе мораль. Именно мораль всей пьесы заключена в последних словах Стародума, обращенных вроде бы в пространство, но на самом деле к зрителям и читателям:
Мы видим, что госпожа Простакова в финале оказывается покинута всеми, она лишена власти над имением и крепостными, и даже родной сын Митрофанушка покидает ее, махнув рукой на предложение пойти в солдаты:
Таким образом Фонвизин старается показать, что положительные герои обретают счастье, а отрицательные оказываются посрамлены и наказаны и привести читателя к мысли о том, что лучше жить в чести и достоинстве, чем творить зло и несправедливость.
Уже в ХVІ ст. у європейських культурах на зміну Ренесансові приходить бароко — один з реалістичних стилів. Бароко (від італ. barocco — вибагливий, химерний) склалося в Європі в умовах перехідної доби від феодального до капіталістичного ладу (ХVІ–ХVІІ ст.). Основна риса: у творах мистецтва цієї епохи світ відображається у протиставленні матеріального і духовного, емоційного і раціонального, природного і божественного. Основна проблема: пошук відповіді на питання: у чому полягає справжня свобода людини — у її гідності, громадських правах чи матеріальній незалежності. Розв’язання проблеми: повернення до середньовічних традицій. Використання релігійних мотивів. Ускладнення форми творів. Світогляд: природа — шлях до Бога. Життя людини уявляється залежним від випадку, зовнішніх впливів, від природи. Теми для своїх творів письменники брали із сучасного їм життя і в основному правдиво відображали його. Для художнього відтворення вони добирали з навколишньої дійсності відповідний матеріал: трагічні події, вияви страждання людей від урядових утисків, чиновницького беззаконня, невлаштованості побуту, різних невдач тощо. Герої цих творів — вихідці з усіх станів суспільства, але, як правило, позначені психічною неврівноваженістю, хворобливими або низькими пристрастями, пройняті настроями приреченості. Для композиції творів бароко характерні динамічність, напруженість розвитку подій, ускладненість сюжету і разом з тим слабкість зв’язку між його частинами, несподівані повороти дії, раптові переходи від однієї думки до іншої, часом протилежної за змістом, прагнення сполучати несполучуване: реальне й фантастичне, високе й низьке, прекрасне й потворне, добро і зло.
Конец любого произведения призван прежде всего подвести итог, поставить точку во всех перипетиях сюжета и если произведение нравоучительное обязательно содержит в себе мораль. Именно мораль всей пьесы заключена в последних словах Стародума, обращенных вроде бы в пространство, но на самом деле к зрителям и читателям:
Мы видим, что госпожа Простакова в финале оказывается покинута всеми, она лишена власти над имением и крепостными, и даже родной сын Митрофанушка покидает ее, махнув рукой на предложение пойти в солдаты:
Таким образом Фонвизин старается показать, что положительные герои обретают счастье, а отрицательные оказываются посрамлены и наказаны и привести читателя к мысли о том, что лучше жить в чести и достоинстве, чем творить зло и несправедливость.