Эта поэма очень похожа на Полтаву, главные ее темы - Россия и Петр Первый. Однако она глубже, выразительнее. Пушкин активно использует такие литературные приемы, как гипербола и гротеск (ожившая статуя тому яркий пример). Поэма наполнена типично петербургскими символами: статуи львов, памятник Петру, дождь и ветер в осеннем городе, наводнения на Неве...
Здесь больше, чем в других поэмах, используется яркая эмоциональная лексика, благодаря которой читатель и понимает, что именно происходит в душах у несчастных героев.
Казка про подорожник
Одного дня хлопчик прогулювався разом зі своєю мамою парком. Вони веселилися, бігали, стрибали, сміялися, і насолоджувалися життям. Гуляли аж до самого вечора. Усі люди вже були вдома, пили чай, а мати із сином навіть не помічали, що вже вечоріє.
Через деякий час мати сказала сину: "Ходімо вже додому, тато хвилюється". По дорозі додому трапилася неприємна подія: хлопчик впав і поранив коліно. Він заплакав. Але мати не розгубилася і почала шукати подорожник. Знайшовши його, швидко приклала до рани. Хлопчик заспокоївся, біль почав втихати.
