Нещасний божевільний «мандрований рицар», припроваджений додому у клітці, «ніяк не міг уторопати, де він і що з ним діється». Проте небога Дон Кіхота і ключниця ігаючи за хворим, стривожені й збентежені, думали про те, «що скоро пан їхній і дядько трохи оклигає, зразу ж знову од них утече. Так же воно потім і сталося, як вони гадали». Цілий місяць вони виходжували вдома Дон Кіхота. Син сусіда Самсон Караско розповів, що якийсь Сід Ахмет Бен-Інхалі видав історію Дон Кіхота і тепер нею усі зачитуються. Пригоди знову покликали Дон Кіхота і Санчо Пансу в дорогу. Але то вже інша історія, точніше, продовження цієї першої, з якою ми познайомилися. На тих, хто захоче й далі мандрувати шляхами Іспанії услід за Дон Кіхотом і Санчо Пансою, чекають неймовірні пригоди на рицарському турнірі у Сарагосі, битва Дон Кіхота з Рицарем Дзеркал, сутичка з левами, зустріч з герцогським подружжям, чарівником Мерліном і захоплення подвигом Дон Кіхота, що своєю рішучістю розчаклував силу-силенну людей. І нарешті, читачі матимуть змогу оцінити губернаторство Санчо Панси на острові Гармадармія (в інших перекладах Баратарія). Врешті-решт Дон Кіхот спрямує Росинанта до Барселони, щоб довести всім, що він зовсім не такий, яким його зобразив Сід Ахмет Бен-Інхалі. У Барселоні відбувся поєдинок Рицаря Сумного Образу з Рицарем Білого Місяця, яким насправді був його сусіда Самсон Караско. Рицар Білого Місяця переміг Дон Кіхота й змусив його повернутися додому і цілий рік не залишати своє село. Повернувшись додому, Дон Кіхот захворів. У гарячці до нього повернувся розум. Перед смертю він прокляв рицарські романи й склав заповіт небозі, що вона успадкує його майно лише в тому разі, коли вийде заміж за людину, яка у своєму житті не прочитала жодного рицарського роману.
Клеменс утверждал, что псевдоним Марк Твен был взят им в юности из терминов речной навигации. Тогда он был лоцмана на Миссисипи, а выкрик «марк твен» (англ. mark twain, дословно — «метка двойка») означал, что согласно отметке на лотлине достигнута минимальная глубина, пригодная для прохождения речных судов — 2 морские сажени (≈ 3,7 м).
Однако существует версия о литературном происхождении этого псевдонима: в 1861 году в журнале Vanity Fair вышел юмористический рассказ Артемуса Уорда (Artemus Ward) (настоящее имя Чарльз Браун[en]) «Северная звезда» о трёх моряках, одного из которых звали Марк Твен. Сэмюэл очень любил юмористический отдел этого журнала и читал в своих первых выступлениях именно произведения Уорда
Кроме псевдонима Марк Твен, Клеменс один раз в 1896 году подписался как сир Луи де Конт (фр. Sieur Louis de Conte) — под этим псевдонимом он издал свой роман «Личные воспоминания о Жанне д’Арк сира Луи де Конта, её пажа и секретаря».
